Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51586
Рецензій:	96021

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Стежки, якими нiхто не ходить, автор: Артур Сіренко)

Стежки, якими ніхто не ходить... Так, це небезпечні дороги. І не лише для одного мандрівника, а й для двох чи багатьох. Не уявляю, як виживали тоді в горах люди, коли за ними йшли загони ординців. Назвемо їх так. Але ж виживали. Бо гори можуть полюбити, можуть залишитися байдужими, а можуть і відкинути.... Написано прегарно.Сумно. Печально. Але так гарно....Така тремтлива поезія в прозі.Дуже люблю і ліси, і гори, й долини, люблю цей світ. Але в горах, у лісі у мене були дивні відчутття.Іноді спокійні, іноді настільки тривожні, незрозумілі, що треба було зриватися і йти далі. Потім виявлялося, що там щось траплялося: то дерево впало, то ведмідь на когось напав, то ще щось. Але найбільше там, далеко від людей, вражає відчуття, що ти чуєш, про що говорять дерева. Що вони тобі щось розповідають. Іноді навіть розумієш що. На жаль, я так давно не була в лісі. Успіхів Вам. Залишайтеся живим!

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.04524302482605 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати