Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51564
Рецензій:	96013

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Одержимість (32). Частина ІІ - Вітер, що приносить дощ , автор: Viktoria Jichova)

Так, Віко, нарешті я побачив у Вашому образі автора стрімкого, здатного на повість-шквал, на море подій на одній сторінці. І як не дивно, це Вам імпонує. Слова течуть вихором, захоплюють, тягнуть, ведуть, волочать, несуть за собою, що не звертаєш уваги на час і читаєш, читаєш.
А потім, коли шквал стих і принишк на трьох останніх реченнях, починаєш повертатися до тексту, перечитуєш його вдруге і шукаєш думку, основи й предтечі всього, що відбулося. Й ота гіркота героїні, ота її вина за невинний гріх закінчення роду, котрий вона мусить нести крізь пошуки свого другого Я, свого хлопця, як надію на спокуту свого гріха, як надію марну, бо хлопець уже не друга її душа, а її прокляття, а з проклять, як відомо, роди продовжень не мають.
Це одна лінія. Друга ж, наведу Ваше речення повністю: "ось яка вона, справжня ізоляція - я в центрі того дивного акваріуму, звідкіля кричу не докричуся, а найжаданіша людина на світі за своєю скляною вітриною мене не чує, вона глуха". Це такий, Віко, концентрат думки й основ, звідки бере початок і по фарватеру якого тече Ваш роман, що до нього щось додати, як відняти від нього щось, просто неможливо. Скло, як світ, де люди бачать і відчувають одне одного, але ніяк не наважаться його розбити, бо не впевнені у власних силах та й боязнь опинитися серед розбитого світу - чи й не основна причина й запорука самоти. Класно. Я (скажу російською, бо українського аналога чомусь не можу підібрати) "повергнут" цими Вашими словами. Напевно, тому, що бувають часи, почуваю щось те саме. Знайшов, отже, ідею, чи, правильніше буде сказати, той алгоритм, довкола якого інколи обертаються і мої думки.
Прочитав утретє, щоби виловити деякі блішки, бо по ходу двох попередніх прочитань падали в око, але я миттю пропускав їх повз, адже був зайнятий іншим - ковтав текст і думки.
Але най воно запропадеться, те вишукування, я однак поринаю в якісь роздуми, а не в синтаксис. Єдине, що якось спромігся виловити, так це те, що ноги намокають, а не розмокають. Інше шукайте самі, бо мені не до того, чіпляє за живе Ваш оригінальний і глибокий за суттю твір - його просто хочеться читати, а не копирсатися в буквоїдстві.
З повагою М.Н.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.026367902755737 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати