Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2615
Творів: 47694
Рецензій: 92551

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Ілюзії, автор: Олена )

© Viktoria Jichova, 21-10-2014
Не знаю як хто, але видаватися за свої власні кошти - це повний абсурд, як на мене. Мені і в голову би не прийшло не те, що заробляти своїм хоббі, але ще й платити за те, щоб люди тебе читали. Ганьбою би, мабуть, провалилася крізь землю. Слава Богу, існує інтернет - вільна і всім доступна мережа. Ну, і цей сайт, звісно. Хочеш - читай, не хочеш - і на тому спасибі. Але не знаю, може, я й не права. Може, вкладати власні кошти у самвидав - це єдиний спосіб, як пробитися в літературі і творити так сказати "мистецтво". Але перш, ніж вступати у таку авантюру, треба самого себе чесно запитати: а чи буде комусь твоє "творєніє" цікавим, корисним, чи допоможе чимось іншій людині. Люди зараз витрачають страшенні гроші за декілька тих примарних миттєвостей дозвілля, та чи це доцільно? Взагалі, наскільки є доцільним і як співвідносяться між собою чистий бізнес та мистецтво? Як шоу-бізнес? Зараз його стільки, що вибирай-не хочу. А стосовно самого героя твору. Гадаю, що набагато краще сказати людині правду. Займатися творчістю ж можна як захоплення, на чистому ентузіазмі, якщо вже так душа людини до того спрямована. І попри те заробляти собі на життя іншим способом - як усі нормальні люди. Просто не розумію такої професії - письменник. Бо то не професія, а покликання душі, талант, дар від Бога (звісно, це стосується тих, хто справді талановитий). А в кого цього таланту нема - краще гірка правда, ніж цолодка брехня.

Дякую, Елен, за твір, у котрому є над чим задуматися, особливо тим, які ставлять собі за мету досягти таким чином популярності і слави. Але ніщо не є таким швидкоминучим і сумнівним, як слава. Але у сьогоднішньому світі "селебрітіз" вона є головним мірилом, на жаль.

З теплом,

Віка

Мені теж здається, що свобода творчості - це головне. Пані Віко, дуже добре, що нам з Вами не потрібна ось та химерна слава і її супутні атрибути. А якщо розглядати письменництво як професію, то й тут, як в будь-якій професії, існують кар’єристи, котрі прагнуть стати нааайкращими. Іноді, слідкуючи за якимись там уявними рейтингами і йдучи на повідку у видавництва, починають надавати перевагу кількості, а не якості. А є ті, хто просто отримує задоволення від своєї роботи і йому байдуже, на першому він зараз місці чи останньому.
А щодо нормальності, то ми самі вигадуємо собі певні норми поведінки і життя. І чесно намагаємося їх дотримуватись, часто від цього страждаючи.
З найкращими побажаннями, Елен.

© Олена , 23-10-2014

Ні-ні, Ви не відхилилися від теми. Знаю, що багато творчих людей починало зі самвидаву і письменництво стало для них "хлібом насущним". Це їхнє, звісно, право. Я говорю за себе і тільки за себе, ні закого іншого не розписуюся. Чому така категорична щодо письменської "професійності"? Бо боюся втратити в собі найголовніше - отой запал, ентузіазм, бо ж коли моє задоволення від писанння повернеться до мене боком можливості заробітку - і я на такий заробіток, припустимо, звикну, почнеться звичайна рутина, трудівщина, гонитва за заробітком і сенсаційністю. А я цього не хочу для себе, бо це би просто вбило усілякі мої творчі намагання, і як наслідок би призвело до депресії.. навіщо це мені? Постійно вишуковувати теми для написання, потіти над, наприклад, сюжетом, фабулою, гнатися за "оригінальнюстю", аби люди це захотіли купувати, дотримуватися термінів "здачі" чергового опусу видавництву, бо є контракт і ти мусиш його виконати, мучитися та змагатися з конкуренцією, заздрощі, що хтось успішніший, контролювати постійно різні періодичні видання, де про тебе як автора щось згадали чи взагалі собака не гавкнув і т.д. і т.п. і повно ще усіляких факторів, які зможуть максимально отруїти життя. Ні, не для мене таке письменське життя, бо в такому випадку я би втратила найголовніше - свободу та радість від писання. А якщо хтось інший собі вибрав такий шлях - причомуж нелегкий з оглядом на оцю "зворотню сторону медалі" цієї професії - то його щаслива/чи нещаслива доля, його вибір.
Може, проблема просто в тім, що початківці, які бачать успіх та славу інших літераторів, і самі собі також бажають, гадаючи, що так легко пробитися. І між письменською братією є свої лоббістські структури, свої замкнені кола, куди нікого нового не впустять - а з такими справді нелегко воювати. І це стосується не лише України. Але як кажу - кожен сам собі вибирає свій шлях. Я собі знаю своє - ось і все, що я цим хотіла сказати.

А стосовно "нормальності", то я б Елен, би так за оцей вислів не чіплялася. Ми обидві, сподіваюся, добре розуміємо, що я під цим словом мала на увазі. Психологією захоплююся, але для того, щоб зрозуміти, що кожна людина - це унікат, індивідуальність, оригінал не треба вже й такого великого розуму.

ПС: а щодо вдосконалювання хоббі, то я з Вами на "всі сто" згідна.

З теплом,

Віка

© Viktoria Jichova, 23-10-2014

Пані Віко, дякую за відгук! Приємно, що ми з Вами сходимося на думці, що правда завжди краща. А щодо видання творів власним коштом, то тут я б не була такою категоричною. Не все, що друкується за власні гроші є поганим. Багато визнаних майстрів слова (не тільки вітчизняних, але й іноземних) починали із самвидаву. А тепер видаються великими накладами. Їм вдалося перетворити своє хоббі на професію. І в цьому немає нічого поганого.
Пані Віко, сподіваюся, Ви не образитесь, але я трішки не згодна із реченням:" І попри те заробляти собі на життя іншим способом - як усі нормальні люди." Здається, психологія вже давно відмовилась від такого поняття як "нормальність". Надто вже воно химерне. Ніхто не зміг встановити критеріїв тієї нормальності, як не намагалися.
Письменництво може бути лише хоббі, але і в хоббі хочеться вдосконалюватись. Поганий той солдат, котрий не бажає стати генералом. А щоб розвиватися, потрібно мати вдосталь вільного часу. Калька годин у вихідні або після напруженого робочого дня вистачить лише геніям, людям із яскраво вираженими літературними здібностями. Решті потрібно працювати. Довго і важко. На що часто просто бракує часу. Виходить таке собі замкнене коло. Тому вторчі люди і намагаються максимально наблизити свою основну роботу до хоббі. Думаю, це і був би ідеальний варіант.
Вибачте, що трішки відхилилася від основної теми твору. З найкращими побажаннями, Елен.

© Олена , 22-10-2014

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.63729500770569 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …