Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2462
Творів: 44139
Рецензій: 86082

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Одержимість (24). Частина ІІ - Вітер, що приносить дощ, автор: Viktoria Jichova)

© Катерина Омельченко, 21-10-2014
Віко, чому так: що б не читала про наших, українських чоловіків, завжди вони якісь такі? Жорстокі, безжальні, бездушні пяниці, чи жадібні, чи дурні, чи ще щось на кшталт. Це що, правда? Їх таких більшість? Це мені одній так пощастило, що за все своє життя таких не зустрічала? Сподівалася, що, принаймні, на Західній Україні - інша картина, а ні, он ви їх так само описуєте (я про вітчима героїні). Якщо пригадаєте, напишіть, будь-ласка, і про якогось хорошого чоловіка - їх же повно.
Далі. Така вже в мене останніми днями тема пішла, що я порівнюю мешканців різних регіонів України. Завжди западенців поважала за оцю память. Чим далі на схід, тим менше знаходиш людей, що вміють розповісти хоча б про діда-бабку, не кажучи вже про більш віддалених пращурів. А волиняни, галичани, буковинці, здається мені, "лілеють і свято чтуть", за що їм повинна бути окрема дяка, бо, мабуть, якщо маємо зараз Україну, то тільки завдяки їм.
Ну, і не можу обминути ваш розділ 50. Дуже заінтригувало. Я, особисто, не забобонна, а от у дзеркало вночі не дивлюсь ніколи, бо знаю, знаю, що буде....)))) Тільки у мене табу чомусь на третю годину ночі, бо це звичайний для мене час повештатися квартирою...

Забудьте за економіку, Катерино. Я Вас також читаю, тільки не завше знайдуся, що написати. Отож чекаю на подальші частини, аби розповідь трохи була більш окресленою для думок. Бо з частин, які Ви, до речі, присвячуєте тому чи іншому герою, не завше можна скласти цілісну картину мотивації дій персонажів. Ще до вечора подумаю над останніми Вашими двома частинами.

З теплом,

Віка

© Viktoria Jichova, 24-10-2014

Мені дуже подобається одна історія (вам, швидше за все вона також відома), але для мене вона чомусь має особливе значення і слугує виправданням тому, що я не дуже люблю змальовувати реальність (в чому мене неодноразово звинувачували). Герман Гессе, що був собі звичайнісіньким дрібним торговцем і пописував непомітні, нічим не визначні твори, несподівано зробився великим. Війна, жахіття, смерть і гори трупів, скалічені солдати й мирні жителі, концтабори і зруйновані міста... і тут раптом серед усього цього пекла в 1943 році виходить друком його книга "Гра в бісер"))) І це виявилося саме тим, що було потрібно змученому народу в такий трагічний час... Це добре, що ви, описуючи реальність, намагаєтеся збалансувати погане й хороше, бо таким же і є життя навколо нас. А щодо позитивних і негативних героїв - я і до тих, і до інших ставлюся досить спокійно, аби вони були добре прописані. Абстиненцію викладаю для пана Михайла Нечитайла, доки він її купує (маю на увазі його рецензії))), а як і йому набридне, то вже й не викладатиму (економічні відносини: нема покупця, нема й товару;)))

© Катерина Омельченко, 24-10-2014

Катерино, важко на це питання відповісти. Може, було б доречнішим повернути питання іншим боком: як писати і про що писати? Тобто - чи писати міф, понавигадувавши казкових принців чи то їхніх антиподів, чи відображати реальність? Коли б ці негативні явища не були в житті присутніми, то, здається, про них ніхто і не писав. Теж саме стосується і позитивних прикладів. Гадаю, я досить зрозуміло висловлююся? У моєму творі оцей "чоловічий негатив" зображено лише раз, позитивний приклад теж є зображений - він є на самому початку твору - це дідусь героїні (досі не знаю, чи читали Ви його від початку чи лише від попередньої частини). Намагаюся бути виваженою як з позитивами, так і негативами в оповіді життя моєї героїні, але також не хочу ухилятися від реальності. Бо я багато чого черпаю зі свого власного життя, а багато чого - фікція, уява. Але моя героїня - то не я в буквальному сенсі, але мій вигаданий образ, якому позичаю свої власні згадки та переживання. Отож, в моєму творі з українськими чоловіками так, є деяка проблема, але вже й не настільки трагічна, як на мене. Але далі - буде більше, бо ми ще не дібралися до основних "згадок" про юність та кохання. А от яким воно було і скільки тих кохань було - то я вже не буду забігати наперед. Мо, й дочекаєтеся позитивного героя? Але хто зна, яке це на Вас справить враження. До речі, Катерино, а де Ваша "Абстиненція", чому Ви перестали з її викладом на сайті?

ПС: а я щось скептична щодо того, що коли будеме писати самі "одобрямси" щодо поведінки чоловіків, що вони від того кращими стануть. В житті зробила зауваження, що ті, хто читає літературу - тих "виправляти" не потрібно. А ті, яких би було треба "виховувати" - наприклад, таких як он Михайлів Вітько з "Утопленого роду" - тих високе мистецтво включно з літературою не цікавить - отже, наші слова навряд чи до них дійдуть.

З теплом,

Віка

© Viktoria Jichova, 22-10-2014

Я лише про те, Віко, що вони, може, такі погані, що, так би мовити, створений у нас міф про українського чоловіка як недоумкуватого й одвічно пяного лиходія?) Це, .звичайно, не до вас питання і не до вашої творчості, а просто, так би мовити, думки вголос. Може, якщо б писали, знімали, вигадували про те, які вони клачні - вони б такими й зробилися?

© Катерина Омельченко, 21-10-2014

Я не знаю, чому так, Катерино. Але не думаю, що більшість українських чоловіків є такими. Але й бувають і такі от, які Ви перерахувала. Вам пощастило, що Ви зустрічали на своєму шляху лише тих кращих. Але не в кожної жáінки є такий досвід. Не хочу казати, чи кращі українські чоловіки чи європейські, бо то би було примітивне узагальнення. Можу хіба що сказати, оскільки рівну половину свого життя проживаю за кордоном, що у європейських чоловіків відчувається повага і рівне ставлення до жінки, але то залежить також від соціального середовища та виховання, від менталітету того чи іншого народу, його історичного досвіду. "У низах", як відомо, такої поваги та респекту щодо жінки важко пошукати будь де на світі.
Дякую, що поділилися думками, люблю, коли людина, що мене читає, хоче про щось запитати, поміркувати, поділитися враженнями. І мені не заважає, що Ви нас називаєте "западенцями", ми он на людей зі Сходу кажему "східняки" - у всякого боку є своя протилежна сторона, то лише досконалий та ідеальний круг є сам собі всім - таким собі "божеством".:)))
А щодо 50-ої частини, то я її ще не закінчила, бо і так "мноґа букав" вложила у цей розділ. Тож вже буду продовжувати оповідь з 51-ої. Сподіваюся, що особливо Вам, любительки "готики" чим далі, буде цікавіше. :))

З теплом,

Віка

© Viktoria Jichova, 21-10-2014

А, ще, перепрошую: я не знаю, чи припустимо вживати це "западенці", не знаю просто, як воно, це слівце, сприймається там на заході. Я просто мала на увазі "мешканці Західної України"

© Катерина Омельченко, 21-10-2014

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.33896994590759 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Поезія спротиву: Вірші та автобіографія зв’язкової УПА
У «Смолоскипі» вийшли друком вірші та автобіографія зв’язкової УПА — Катерини Мандрик-Куйбіди. Книжка …
Ув’язнені у розстріляну вічність: «Бабин Яр. Голосами» Кіяновської
На горизонті спалахнули димки. Важезна, мов кит, курява нависла над розпеченим степом. Тиша зачаїлася …
Огляд роману Ліян Моріарті «Велика маленька брехня»
«З біса добра книжка. Смішна і страшна» Стівен Кінг Бестселер за версією The New York Times «Велика …
Нещодавні екранізації книг
Література і кіноіндустрія — взаємопов’язані сфери. За мотивами романів знято багато фільмів. Наша добірка …