Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Повість "Одвічний Дух Десни" 31, автор: Володимир Ворона)

Це Ви, пане Володимир, зачепили таку темку, що рецензію можна написати ще більшу, ніж сам твір. Тож маюся бути коротким у думці, висловлюватися тезами. Перша: людина - дитя природи, тож вона ніколи не буде її батьком. Отже, мантри про побудову світу поза Землею, напевно, мантрами й лишаться. На користь чого вказує й інше - у такому безмежному всесвіті навряд чи не існує інших цивілізацій. Я щиро вірю, що вони є. Але ми їх не бачимо і навряд чи побачимо. Світ - пустота, тож відстань навіть між найближчими зорями навряд чи є здоланною. На це треба десятки років, а ми короткоживучі істоти. Отже, як не можуть сягнути нас, навряд чи когось сягнемо й ми. Хоча й про заперечення самої себе наукою я дещо не погоджуюся з Вами. Бо ми знаємо так мало. Мікроб, котрий повзає нашими нутрощами, навряд чи колись уявить той світ, який він гробить. Отак і ми. Якби ж наука тільки пізнавала свій світ не для гроблення, а для продовження його віку, бо згинемо ми, згине й наш мікроб, котрий нас щосили знищує. Буду закруглятися, бо голова аж репає від думок, а рецензія - це не той формат, куди можна все увібгати. Не зрозумів тільки - це що, кінець повісті, що немає натяку на продовження. То ще ж так багато не сказано.
З повагою М.Н.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.038920164108276 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати