Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2434
Творів: 43506
Рецензій: 84761

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Одержимість (23). Частина ІІ - Вітер, що приносить дощ (відредаговано) , автор: Viktoria Jichova)

© Катерина Омельченко, 12-10-2014
Вікторіє, воно написано майстерно, дуже мяко, плавно, без жодної нерівності чи шереховатості (трохи не зрозуміла, чому воно називається "Одержимість", я б то радше назвала російською "Безмятежность", українського слова не можу підібрати зараз, це була б назва навіть не для вашого твору, а для мого враження від вашого твору, та він же чималий, а я поки прочитала лише цю частину і, напевно, чогось не дозрозуміла). Може, навіть занадто гладко і бездоганно, якщо так можна висловитися (і як на мене). Цікаво, як ви то пишете, яка ваша техніка: чи воно з вас виливається, чи ви старанно добираєте слів і перевіряєте вдумливо кожне речення? Схиляюся до останнього, хоча, можу й помилятися...

О, дякую за тако розлогу відповідь. Ви кажете, що інспіруюся світлом. Може, це спершу виглядає так. Але коли ви не прочитали попередні мої частини, то не знаю, що Вам зараз відповісти. Бо не лише про світло писала і пишу - налагаюся, щоб все було виваженим. Я теж люблю щось темне - наприклад, часто слухаю Апокаліптику, люблю її, ще ірландсько-британський та скандинавський поп-рок. Люблю твори з містикою - Булгакова обожнюю, Набокова, Буніна, теж Достоєвського, Коцюбинського, Л. Українку, О. Кобилянську (до речі, не знаю чи ознайомлені з українськими ліераторами, проте у нас дуже, цікаве гроно авторів з періоду модернізму на поч. 20-го стор.,), а ще дуже, може аж занадто захоплююся К. Г. Юнгом і його аналітичною психологією, мистецтвознавством, філософією та ще багато чого іншого, всього і не розкажеш. Стільки вражень від прочитаного та побаченого, що хотілося б усе втілити у свій твір. Але не знаю, чи виходить, бо передовсім - намагаюся видобути все зі своєї душі, бо лише там невмируще джерело уяви. Про подальші події у своїй розповіді поки розказувати не буду, лише натякну - і для Вас там щось найдеться цікаве, темне. Бо воно мене саму непокоїть найбільше, і притягує також. Люблю контрасти. От, зараз пороблю ще деякі свої домашні справи, ще хочу встигнути пройтися по парку - бо погода у нас просто чудова і тепла зараз, шкода такий день витрачати в хаті, і візьміся за Вашу наступну частину - бо для прочитання Вашого твору потрібен особливий настрій та спокій. Потім напишу свої враження.

З теплом,

Віка

ПС. а Ви про Сонні поки-що не розказуйте, нехай чатач собі його сам уявить і співставить, так буде цікавіше, побачите.

© Viktoria Jichova, 12-10-2014

Ще хочу вам щось сказати: ваша творчість світла і здорова, йде від нормальної психіки, а буває, що творчість - результат чогось темного і хворобливого в людині, знаєте, коли, виливаючи все це на письмо, уникаєш розвитку розладів. Ви пишете від світлого боку себе і звертаєтесь до світлго боку читачів - я це іноді люблю, бо воно ніби має лікувальний ефект. Але сама я пишу від темного і звертаюся до темного і люблю, щоб мені полоскотали те темне)). Хоча, звичайно, не тільки темні пристрасті, тваринний магнетизм, але й Бога я туди приплітаю;)
"Своїх мук" у мене немає, я з вересня 2012 написала більше 1000 сторінок, але ця книга, ці герої мучили мене все життя, визрівали, ставали обємними, 3D (окрім Террі, вона - герой майже випадковий, хоча, мабуть, саме вона і є мною, частково), з продуманою купою дрібних подробиць, манер, слабкостей, недоліків і переваг. Іноді я не можу зупинитися, коли описую ті дрібниці. Хто читає, каже: "забагато!", а я б ще сторінок на десять понаписувала там про єдину посмішку, чи нахил голови чи ще чогось такого, нікому не потрібного. На жаль, у мене не вистачає таланту, щоб описати їх такими, якими вони є (в моїй уяві, чи де там).
Щодо впливу. Коли (і якщо) сучасні люди читають Достоєвського, часто кажуть, що він нудний... У мене ж від нього зриває дах. Взяти будь-який абзац - там купа недоліків, нагромадження займенників, безкінечні повторювання, якісь кострубатості, але все це настільки просякнуто думкою, ідеєю та емоцією, що в мене просто перехоплює подих. До речі, Сонні трохи схожий на Миколу Ставрогіна. Ах, шкода мене з прози.ру виставили, там було багато цікавого в моїх щоденниках про Сонні, і все це тепер втрачене. Тож, Достоєвський, мабуть, найбільше враження. Друге за силою - Кастанеда, але там спокійніше, це, коли хочеться розслабитися й розважитися, бо він, насправді, веселий і кумедний, великий містифікатор, а не похмурий чаклун, яким його дехто вважає. Ще Габріель Гарсіа Маркес (царство йому небесне) - його я обожнюю і цитую напамять). Це три основні письменники, ще багатьох інших люблю трохи менше. Крім того, рок 60-70, кіно, будь-яке творіння людських рук і уяви. Іноді, подивлюся на якусь річ, поспілкуюся 5 хвилин з якоюсь, навіть, незнайомою, людиною, перехоплю десь випадково якесь сильне враження - іду й пишу сторінки тексту. Потреба писати не те, що є, а іноді просто до виснаження себе доводжу, тижнями не їм, не сплю і все подумки пишу, навіть, займаючись іншими справами. Якось так, але я ж і не кажу, що я зовсім уже нормальна;))

© Катерина Омельченко, 12-10-2014

Дякую, Катерино, що поділилися своєю думкою. З тим писанням по-різному буває, та й то, що вже є написаним, не все є досконалим - якщо Вас твір зацікавить і почнете його читати від початку, то побачите ще цілу купу помилок. Ще не повиправляла все, бо поки ще твір незакінчений і я його пишу, то якось ще не хочеться робити глобальні правки. То вже аж потім, коли вцілому буде завершено, тоді буде головне редагування. Є інколи при писанні моменти, що все ллється само - йде все гладко і швидко, а буває, коли застрягаю - емоцій купа, але в слова це передати надзвичайно важко (може, й самі знаєте таке). Так, інколи по-собі перечитувати мушу, слова чи то навіть цілі речення переставляти місцями, щось міняти, "причісувати" - звичайн, проте важка письменська справа. Але намагаюся дуже на цьому не зупинятися, бо правити б могла без кінця і краю, що би дуже гальмувало цілий процес писання. А щодо назви твору взагалі. По цій одній частині це визначити важко. Дещо, що частково освітлює цю назву, є вже в попередніх частинах, але головне - сподіваюся - ще все попереду. Я до цього наближаюся дуже і дуже повільно - так, визнаю за собою цей грішок - проте це мені здається необхідним. Коли почала писати отой свій твір, гадала, що в півроку вкладуся, але вже пройшло майже три чтвертини року - а я лише в половині. Але сам задум цієї теми у мене визрівав в голові чи не три-чотири роки, та й іще "зріє". :)) Навіть боюся: що писатиму далі, коли допишу це? Але поки я живу цим твором і він мене наповнює і я рада, що цьому так є.

Дякую Вам за запитання, Катерино, бо мене саму також дуже цікавить процес творчості в інших людей: а як це у них виходить? Чи також переживають "свої муки" чи навпаки, все "вихлюпується" одразу; чим інспіруються, які книжки, яке мистецтво, що з життя вплинуло на їхнє світобачення, що уворює підґрунтя їхньої творчості і взагалі, чому власне пишуть? Чи мають подібну потребу у писанні як я, чи керуються іншою метою? Отаке от. Але у нас двох бачу, що маємо багато чого спільного - це я вже визначила для себе при прочитанні Вашого роману. :)))

З теплом,

Віка

© Viktoria Jichova, 12-10-2014

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.30414700508118 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Огляд прози літ. угруповання “Свідки слова”: Шевченкові малята
На обкладинці антології зображений Тарас Григорович у плащі. Сидить за столом, на якому чашка кави, …
Огляд автобіографії засновника італійського фашизму Беніто Муссоліні
Перша половина ХХ століття було щедра на диктаторів та диктатури. Більшість з них, як от Ленін, Сталін, …
Свято на вулиці книголюба: 10 найочікуваніших новинок весни
Українські видавці вже звично, і це прекрасно, не припиняють тішити книголюбів все новими й новими перекладами …
Матриця як вона є: Відгук на нон-фікшн книгу Манфреда Лютца
Скажіть чесно, хто за нинішніх обставин для країни важливіший — солдат чи митець? Певно, дехто одразу …