Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51589
Рецензій:	96021

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Повість "Одвічний Дух Десни" 29, автор: Володимир Ворона)

Ця частина повісті мені, як ніяка інша, близька. Справа в тім, що я виріс сред лісів і все дитинство пройшло, так би мовити, поміж грибів. Це вже потім я преребрався (чи доля закинула) у степову зону і мої навики грибника з часом затухли серед одвічного нашого бігу в пошуках копійки для прожиття. Колись навідався у рідні місця, як грибник, і з жахом відчув, що багато навичок утратив, а деякі гриби, то й відвик вирізняти. Ганьба і жах. Але що є, то є. Проте постеріг деяку відмінність між Вашими лісами і моїми. У нас білі росли чомусь тільки в листяних лісах, а сосняки оминали десятою дорогою Про польські я тоді не чув. Рижиків було - не пройти. А ще мене подивувало, що Ви не згадали такий суто сосновий гриб, як маслюк. У нас він був найшанованішим, бо дуже схожий вареним на печериці - такий же тугий і хрумкий. А піддубні ми збирали теж масово - їх у нас називали лісовим м'ясом. Підберезники ми збирали, але в пошані вони не були - розварювалися до слизу. В шанобі були підосичники, майже на рівні з білими. А ще були такі гриби, я так і не знаю, як вони звалися по-науковому, як синяки. Зріжеш, а він синіє на зрізі. Були рідкісні, але дуже смачні. Ліси від села були за три кілометри, але місцина моєї батьківщини дуже порізана ярами та балками, засадженими і природою засіяними всіляким деревом та кущем. Тепер дещо про заздрість грибника, котра й Вас осідлала в повісті - еге, то ще дрібниці, ми, пацанва, навіть билися по тій причині, що хтось, на думку іншого, його гриба стяв - частіше за все бої були з-за білих чи синяків. Та годі про згадки, бо я з-за них і про твір пару слів сказати не встигну. Та що там казати - твір, як і завжди, чудовий, а ще як любиш природу, то просто добротний і прекрасний. А ще нарешті мені дійшло значення вислову в одній з рецензій на мій твір - "Ох уже ці Галі". Виявляється, ім'я Галя для Вас - святе.
З повагою М.Н.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.027773857116699 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати