плюси і мінуси

Ок, Андрію, як автор, маєш повне право приймати зауваження чи їх відкидати.
Моя ж думка з цього приводу така: русизми чи сленг є сенс вплітати у пряму мову персонажів з метою живішого їх сприйняття читачем. Але стараюся це робити таким чином, щоб їхня чужорідність кидалася в очі і в жодному разі не переносилась в авторську мову. Щодо пунктуації - підкреслення емоцій зайвим знаком оклику чи тире жодних претензій не викликає. А от відсутність ком там, де вони мусять бути - це вже схоже на недбалість, якщо не гірше. Прошу не сприймати це як нотації - це всього лише моя скромна думка.
Т.В.

© Тарас В'єнц, 01-06-2007

дякую Тарасе за відгук. Мені всі пишуть про русизми, і я зовсім не збагну чому? Русизми, латинізми, амераканізми і і інші -ізми-запозичення-- то нормальний процес дифундування однієї мови у іншу. Цей такий собі давно відомий елемент використання не якоїсь там мертвої літературної мови, а більш живої, ту яку чуєш на вулиці. Україннську мову я використовую як основу, а всіма іншими намагаюсь робити лексику твору більш відповідної до усної мови. Я живу у Києві, а у Києві, вже вибачайте, говорять як говорять. Поки що.
Пунктуація, на що вказують майже всі, хто читає мої літературні експеременти , не відповідає правилам української мови. Ну той що? Я ж не підручник пишу. Пунктуація доповнює мої думки та емоції, які я намагаюсь подати у творі. Це все робиться цілком свідомо. А от навіщо, здогадайтеся самі.
От вступ дійсно важкий і тут є тема для критики. То така вже у мене вада, яку заробив від книжок Канта, Гегеля, Хайдеггера, Бергсона та інших подібних панів. Вибачайте вже.
А взагалі дякую за відгук
Андрій

© анонім, 01-06-2007