Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51586
Рецензій:	96021

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Одержимість (19). Частина I: Вектор - Північ , автор: Viktoria Jichova)

Життя - ось єдине слово, котре прийшло в голову після прочитання цієї частини повісті. Все ведеться-тчеться між радостями, розпачами й роздумами, і раптом - все, кінець, вижито час, пора прощатися. І "великий морок". Я розумію, що у твору буде продовження, про яке читачу нічого невідомо, так як невідомо земному жителю, що ж там, за останньою секундою - і все ж відчуття, що перегорнуто останню сторінку життя, за якою вже нова, про яку ми й не знаємо, чи вона є - от таке відчуття лишилося. До цього спонукала, певно, якась незборима, навіть не відчутна, птаха суму, котра витає над даною частиною твору і врешті-решт стомлено сідає (чи падає) в той самий "великий морок".
Після такого відчуття про інші якось не дуже й вартує говорити, але спробую. Лишила слід у душі сцена, коли простий жарт раптом переростає у дискусію ледь не на грані протистояння. О, таке буває часто й густо. Вже такі ми, напевно, люди, що хочемо легко перепурхнути понад усім з усмішкою на вустах, але десь зачіпаємося душею за якийсь сучок - і пішло-поїхало. Ми - маю на увазі, напевно, себе, але бачу, що я не такий один.
Ще звернув увагу на вислів, котрий вартував би бути вставленим у якусь поезію - "медовиння листопадного сонця".
І нарешті, ну, вибачте, вже, Віко, але люблю приколи, піду зараз до свого собаки, приміню перед ним прийом Вашого хлопця.

Вірте чи не вірте, але бісова псяюха (а він у мене не менший за описаного Вами, от хіба що рижий, а не чорний) ніяк не відреагувала на мій жест, подивилася тільки на мене, як на неповноцінного, бо очікував, певно, якогось смаколика, або ж принаймні ласки, а не якихось жестів. Певно, і в собак теж є своя система цінностей, і мій жест туди не вписався.
Щось ще хотів сказати, але біганина надвір провітрила голову від думок, тож, напевно, буду закінчувати.
З повагою і надією, що після кожного життя прийде інше в новій фазі М.Н.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.027458190917969 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати