Погоджуюсь!

Саме так! :) я завжди казав, що пиво всіх об'єднає:)
Т.Л.

© анонім, 31-05-2007

Так і я ж про те! Говоримо про те саме різними словами.
О.Т.

© анонім, 31-05-2007

Мені насправді дуже приємно, що на тлі мого незначного художнього твору, з точки зору естетики та мистецтва, розгорнувся діалог між людьми, перш за все. За це вам-- велике ДЯКУЮ. Попри слушність усіх ваших думок, панове, мушу зазначити, що ця мініатюра-- є лише спробою опанування борхесовського стилю. Ідеї висловлені у цьому творі цілком не нові (ненавиджу слово "банальні"). Та смію завважити, що головна ідея, яку я намагався вложити у твір-- сила впливу мистецтва, як такого, на людину.
Щиро дякую.
Андрій

© анонім, 30-05-2007

Так, звісно - самовиховання не є єдиним чинником формування особистості. ще є генетика і вплив середовища. А перевага самовиховання у тому, що воно єдине з того всього є усвідомленим:)
Ми справді говоримо про одне і те ж. Якщо хочете - назвіть це шуканням себе, я назву самовихованням, і ми потиснемо одне одному руки та й розійдемося добрими друзями:)
з повагою! Т.Л.

© анонім, 29-05-2007

До речі самовиховання не є основним чинником формування дорослої людини. Якщо згадати сензитивні періоди, то на кожному віковому етапі це можуть бути різні речі. А осмислення своєї поведінки не є самовихованням, бо останне передбачає не просто систему аналізу і висновків, але й постановку мети, проміжних цілей, систему впливів - ну там самонаказ, самонавіювання, врахування того, що може вплинути на процес самовиховання. Якщо я не помиляюсь підлітковий період та ранній юнацький є сензитивним до процесу самовиховання, саме в цьому віці воно може і буде чинником, хоча хтозна...
О.Т.

© анонім, 29-05-2007

Помітив, що ми з вами говоримо в принципі про одні й ті самі речі, але користуємось різними уявленнями.
О.Т.

© анонім, 29-05-2007

виховання себе, тобто самовиховання - це основний чинник формування дорослої людини. Ми ж про дорослу людину говоримо? Якщо людина починає шукати себе - значить її щось у своєму житті не влаштовує. Значить, вона не відчуває цінності власної особистості і якщо така людина надто тривалий час проводить у таких пошуках, то виникають підозри чи вона знає чого шукає? Людина є такою якою є. Вона може собі не подобатись такою - це вже інша справа. Тоді можна почати шукати свої приховані таланти, розмірковувати над своїм призначення у цьому світі, але шукати себе - це, даруйте, шизофренія! ось він - я! Чого мене мені шукати? Не думаю, що осмислення своєї поведінки - це шукання. Це власне і є самовиховання! Звісно, якщо після такого осмислення слідує аналіз і висновки. Інакше це - просто споглядання. Герой твору припинив шукання - і правильно зробив. Очевидно, внаслідок низки подій він почав себе поважати, або відчув ризик втратити власне "я". А може й одне, і друге!
Бачите, ми по-різному зрозуміли твір, але обом він сподобався:) значить Автор досягнув мети, чи не так?
з повагою! Т.Л.

© анонім, 28-05-2007

але чому ж "не шукати", я от не погоджуюся, виховувати себе якраз виглядає якось сумнівно і навчати - то як? А шукати- то якраз - осмислення своєї поведінки в межах життєвих ситуації, співставлення цього уявлення з думкою Інших, зваження своїх можливостей, здатностей і вимог, яке ставить життя до людини - хіба ж це не пошук? "Пошук смислу життя його і породжує". Персонаж шукаючи себе нарешті знаходить, і не виховує, як ви бачите. Повернення до себе - то правильно. Ще сподобалось розгортання сюжету через наратив.
О.Т.

© анонім, 28-05-2007