Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51565
Рецензій:	96014

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: СКРИНЬКА ПАНДОРИ* , автор: Юрій Кирик)

Ви, пане Юрію, цілком мали рацію, зауваживши, що тема, за яку взялися, тяжка й невдячна.
По-перше, про Євромайдан, події в Криму, на Сході нині не пише хіба що ледачий. Звісно, це всім болить, і як наслідок ми маємо масу якісних, не дуже й геть ніяких текстів, і фільтрувати цей потік нелегко. Тож автор, пишучи про майдан, ризикує не втримати увагу читача. Ви ж, пане Юрію, дуже добре зробили, що «не розгулювали» по майдану. Отих кількох абзаців цілком достатньо, щоб побувати "на передовій" з героєм твору.
По-друге, щоб вдало розкрити тему таємничого світу людського підсвідомого, треба добре орієнтуватися в психології, щоби не бути звинуваченим у поверховості й некомпетентності.

Тепер – по поличках.

Заголовок. Дуже влучно передано суть усього твору. Фройд з Юнґом порівнювали підсвідомість із валізкою, до якої людина складає дорогі її серцю речі, яких водночас соромиться. Скринька Пандори – це те, що стримує наша свідомість, і містить вона те, чого ми самі про себе не знаємо, що може вбити нас, якщо вирветься назовні.
Плюс 1.
Оповідь від першої особи. Нині багато авторів пише від першої особи. Іноді це не завжди доречно, але Вам вірю. Без зайвих слів – плюс 1.
Структура тексту. Подобається чіткість і послідовність − ніби піднімаєшся сходами від експозиції до кульмінації й (можливо) розв’язки. Динаміка подій і думок героя не дозволять знудитися. Яскрава деталь – ключові слова: «Головне – ти тут». Замість тисячі слів, пане Юрію. Плюс 1.
У попередніх рецензіях завважила закид щодо різкого переходу від однієї теми до іншої. Стану на Ваш захист, адже майдан – то лише тло, до того ж, саме там уперше виявляються можливості підсвідомого: «Чомусь згадався фільм "Двадцять три хвилини перед світанком". Одразу пізніше - Кабала, книга "Зоар": "Найтемніший час в історії людства настане перед його духовним пробудженням". Кабалісти пророкували, що буде це кінець двадцятого століття. Іще там йшлося про "останнє покоління" - "покоління добровільного вибору". Еге ж, там так і сказано було - "покоління добровільного вибору". Як мозок мій зумів із скрижаль пам'яті витягти саме це? Ніколи спеціально не заглиблювався у цю книгу, та й пам'ять у мене далеко не фотографічна, а от зараз зринуло те, чого, здається, ніколи й не знав. ». Отже, ниточка тягнеться…
Тель-Авів. Отут, власне, й починається найцікавіше. Відкинувши питання на зразок «як той чувак з майдану потрапив до крутої клініки», похапцем ковтаю рядки. Нетерпіння зростає, хочеться дізнатися, хто така Ора. Трохи спантеличена миттю, коли Дарко побачив Софію: «якої не знав, - пристрасна, збуджена, очі палають. Наполовину жриця, наполовину відьма». Від моєї уваги цей момент сховався. Говорила собі дівчина про кому й маячню, й на тобі – збуджена й пристрасна. Водночас спокійнісінько продовжує пояснювати Даркові про його стан і марення. Щось я, певно, не зрозуміла. Подумаю над цим. А тепер прямую до другої частини.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.038087844848633 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати