Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Здивувала...

(Рецензія на твір: Гілочка абрикоси, «Полонез Огінського» і сивий Єлисей, автор: Nina)

Андрій Кондратюк нещодавно говорив про втрачену здатність подивовуватися світові, його божественній красі. З часом природу, світову красу витіснили раціоналістичні розмисли. Література перебрала егоїстичне ставлення до краси, природи. "Скажи мені, царю земний, чоловіче, що твоє, а що світове? Мовчить цар землі зачарований світовою красою, він наче дрімає" - писав П.Мирний. Леся Українка теж говорила про певну невимовність, водночас і пещення цієї невимовності. Про непоєднуваність "нікчемності буття" та світової краси, замислювався і філософ писемності Архип Тесленко. Чому вдаюсь до класиків? Сьогодні митець приштовхнувся до однієї "іпостасі" - саме нікчемності, і з того хоче видлубати універсальний сенс.
Нині щось схоже може написати Шевчук, якого майже перестали читати, та іще Медвідь... (про себе мовчу, бо скромний). Нинішні письменники дуже прагнуть здивувати світ, ви в своєму творі пішли категорично в іншому нвпрямку - здивували саму себе, та ще й мене трохи...
За що низький Вам уклін!
Гараздів!
Ю.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.039696931838989 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати