Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51563
Рецензій:	96011

Наша кнопка

Код:

Рецензії

про всяке

(Рецензія на твір: Настав час дій, автор: Юрій Кирик)

У мене таке відчуття, що в Вас боролися дві сутності - патріота і віруючої людини. І патріот переміг. ) Трішки несподівано, що саме Ви закликаєте до війни. Але й зрозуміло. А я от навпаки розгубилася і не знаю, чого ж просити у Всесвіту. Звісно, війни не хочу, бо страшно. Але й втрати України не хочу. Дуже. Стільки йти до усвідомлення її суверенності, неповторності і втратити, розчинити в якомусь новому есесері...

Щодо озброєння. На руках в українців зараз близько 2 мільйонів легальної вогнепальної зброї. Ще півтора мільйони громадян озброєні нелегально. Добре, що не всі бажаючі мають змогу озброїтись, бо в нашій недосконалій правовій системі це доволі ризиковано. До слова, у тій же Швейцарії на руках в громадян така ж кількість зброї, як зараз в Україні на законних правах.

Про анексований Крим. А чого за ним побиватися? Звісно, є відчуття зрадженості, одуреності, потоптаності. Але - це скороминуще. Пройде трохи часу і Крим повернеться. Я сьогодні почитала форуми Сімферополя, Севастополя і Керчі. Повірте, вони так радіють, ніби їх визволили з окупації, де їх усіляко гнобили. Вони повернулися ДОДОМУ, у світле майбутнє шикуються бравим кроком. Особливо один з керчинських форумів мене вразив. Так реально вірять в фашистів у Києві, а Україну обпльовують, як лише можна, майже ненавидять. Це просто люди. А люди зазвичай мрійники. Російський політик Новодворська назвала їх - "совки, що хочуть назад, в російську помийку". Що їх судити? Мрійники живуть поганим "тепер" і рожевим "завтра". Завжди. Історія Криму, який прийшов до України в 1954 напівпустелею з 3-ма хлібними магазинами, а за кілька десятиліть став "перлиною біля моря", нікого не цікавить - совків у першу чергу. Коли Крим незворотньо зустрінеться з реальними проблемами, тоді й почнеться потихеньку повернення цього маленького запаленого апендиксу до материкової України. Бо Росія - це всього лиш країна третього світу, яка не може навіть газифікувати сусідній Криму Краснодарський край, не те, що викинути в короткі терміни 70 млрд. доларів на розбудову кримської інфраструктури...
Головне зараз не рефлексії на грунті тимчасово втраченого Криму, а велика робота на Сході України, де треба добряче попрацювати з пропагандою цілісності України.
Ну й пережити квітень, який за прогнозами усіх - від політичних аналітиків до ясновидців - буде гарячим, бо Росія спробує захопити Україну (чи тільки Схід).

Щодо Ілларіонова скажу, що сама довго була від нього у захваті. Доки він не виступив із своїм істеричним "через 2 дні Путін захопить Україну". По-моєму, типовий кремлівський провокатор, хоч говорить і слушні розумні речі. Ото якби ще паніку не сіяв. Інтернет же очі видивляється над українським питанням. :-)

Нарешті ми отримали можливість якось змінити Україну. Треба взяти приклад з Росії - все-таки є чому повчитися - і запускати в суспільство ідею сильної мудрої автентичної нації. Більше реклами свого - усього, не лише горілки, а усього - від товару до туризму українськими землями. Дасть Бог, ці випробування, цей пасіонарний поштовх очистять нашу свідомість і ми позбавимось байдужості до Батьківщини і почнемо її леліяти. Лиш би ще Бог дав розуму і патріотизму нашим політикам!

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.027060031890869 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати