Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2588
Творів: 47087
Рецензій: 91486

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Феномен ДіджіРома

(Рецензія на твір: Ще раз про Діджіром, автор: Ірина Новіцька)

© Третє Я (колишній ТШЗ), 10-05-2007
Читаю негативні рецензії на альманах і не заморююсь дивуватися. Нащо їх пишуть? Альманах можна купити у книгарні? Практично ні. Журналістка хоче застерегти читача від купівлі поганого товару? Теж ні. То нащо?
Гадаю, журналістка сама не знає відповіді на це питання. Дали відрецензувати - відрецензувала, написала те, що думаю. От і виходить текст, написаний нінавіщо. Що ж вимагати від такого тексту?
На мій погляд, писати рецензію на ДіджіРом варто лише тоді, коли вважаєш його важливою подією. Не вважаєш - нащо час свій та читачів газети. Іще можна написати статтю, якою поганою є картина, що її ніхто ніколи не побачить.
Тому погоджуюся з паном Санченком - швидше за все, рецензент альманаху не читала, а тільки перегорнула і тому її резони є зовсім не художніми.
Інше питання - як так вийшло, що перегортаючи альманах читач може не зачепитися оком за якийсь твір? Тут треба думати, особливо маючи на увазі другий випуск. Як зробити так, щоб відкривши альманах читач залишився з нами? Чим його вразити? На який гачок чіпляти? Може, давайте підключатися і пропонувати прийоми - візуальні, композиційні?

В чемпіонаті Австрії з футболу є командочка, що має назву "ГАК"...
Це я до чого. Було б непогано вдягнути гаківських авторів у футболочки, бо ж ми всі єдна команда і сфотографуватися гуртом, як то, зазвичай, роблять напередодні нового сезону. Але, знову ж таки, це всьо не стосується обкладинки альманаху. Імхо, звичайно.
Андрій Зланіч.

© анонім, 15-05-2007

Буквально щойно спало на думку, що книжку би непогано прикрасила наша спільна фотографія усіх гаківців , звичайно ж, в одягненому вигляді
К.Ч.


А мені спала на думку така трохи божевільна ідея: якщо вже робити світлини авторів, то можна їх було б стилізувати. Наприклад, Олеся Б. і КамЮ вдягнути в упівські строї і зняти на тлі повстанських хащів-нетрів. Антона С. на якій-небудь фок-щоглі :)
Просто стандартні фото для такого формату альманаху, по-моєму, "не канають".

© Наталя Тисовська, 15-05-2007

Антоне!
Щодо стійкого стереотипу і твого заклику з цим щось робити. Дозволь запропнувати альтернативний погляд - нічого з цим не робити. Нехай собі буде!
Чому? Тому, що ти сам відзначаєш "стабільність" стереотипу. Твій заклик є завданням для зміни світогляду цілого культурного шару! Чи вдасться це здійснити зусиллями авторів одного ольмонагу, які не відзначаються і не можуть іти в жодне порівняння зі "стабільністю стереотипу"? Риторичне запитання. Отож, чи не ліпше усім нам і надалі робити те, що вже виходить досить некепсько - писати - і надалі вдосконалювати й поліпшувати цей процес!? :)))
Щиро, ОБ :)

© анонім, 14-05-2007

Ірино!
Гаразд, уже повірив. Але я згоден у цьому питанні з Кокою. Негативний розголос - це розголос. Адже маєте 5000 примірників газети, де згадується наш ольмонаг! Читач, коли вдруге натрапить на згадку про цей ольмонаг спершу згадає, що він уже десь щось чув про це - а що саме (позитивне чи негативне) це вже другорядне. Отже, той факт що "Знак" звернув увагу на нас - це 100%-ний позитив сам по собі! Якість аналізу ольмонагу в статті жодним чином не свідчить про якість самого ольмонагу, а лишень про аналітичний хист авторки.
Скажу так - давайте турбуватися про те, що ми МОЖЕМО змінити на краще. Наприклад, те, що Ви написали до "Знаку" свою статтю - це абсолютно стопудово найправильніший у світі крок! Адже у такий спосіб альтернативну думку читачеві "Знаку" запропоновано. Перейматися здатністю чи нездатністю якоїсь там журналістки до написання критичних статей - це даремна витрата власної енергії. Адже цього ніхто з нас змінити не може. Прочитали, подякували, прийнятли до уваги те, що вважаємо за потрібне й корисне, а тоді - гайда чимчикувати своїм шляхом далі!
Щиро,
Олесь Б :)

© анонім, 14-05-2007

шановний Коко, маючи таку думку щодо візуального оформлення взагалі, чи варто було перейматись ілюстраціями (і постером!) власної книги, ще й з двома художниками: треба було використати білосніжну обкладинку і написати просто і зі смаком: Кока Черкаський :) - нічого зайвого: головне ж - зміст. Але наскільки я встиг розгледіти плакат, він кардинально відрізняється від запропонованої концепції :) Та й взагалі - видно що автор добряче таки обдумував візуалізацію свого витвору :)
Т.

© анонім, 13-05-2007

Пане Коко, ваше зауваження про "голу бабу" не відображає суті дискусії, яку започаткував Антон. Гадаю наші тексти розраховані трохи на іншу авдиторію, чи не так? Тим паче, що "голі баби", як вас це не здивує, користуються достатньо стабільним попитом і дотепер :)

Обкладинка - важлива. Впевнений і наполягаю на тому. А дискутувати про зміст альманаху вже немає сенсу. Раніше треба було.
І про бітлз, будь-ласка, не згадуйте. Не намагаюся принизити заслуги Лєнона-Макартні, але ж і ажіотаж було створено навколо них дуже майстерно, чи не так? Хоч я не фанат того всього, але впевнений, що ці хлопці починали не з білого альбому. А оте всьо "без оформлення" було оформлено словом бітлз, яке важить набагато більше ніж будь-які візії. Сподіваюсь, прийдуть такі часи, коли ви особисто та всі ми зможемо і собі дозволити таку забавку.

Андрій Зланіч.

© анонім, 12-05-2007

Шановний авторе ! Ви пишете : "На мій погляд, писати рецензію на ДіджіРом варто лише тоді, коли вважаєш його важливою подією. " - і цілковито маєте рацію !!!! РОзумієте, не завжди у людей свідомість розуміється з підсвідомістю.
Ото і тут так : критик підсвідомо вважає Діджіром важливою подією, але свідомість наказує їй написати дошкульну рецензію, що вона ї виконала.

Мене особисто ця рецензія ніяк не зачепила ( в негативному сенсі), а навпаки ! Як кажуть у нас на фізфаці , негативний результат - також результат. Негативна критика - це також реклама. отож, мусимо подякувати критику і газеті "Знак" за те, що вони хоч таким робом прорекламували наш альманах.

Взагалі, чесно кажучи. я гадаю, що то є хитрий хід пані Мирослави Сапко, аби зекономити кошти на рекламу. Позитивна рецензія сприймалася би як прихована реклама і вимагала би відповідної оплати ; а отака рецензія, начебто й негативна, все ж таки краще, аніж цілковите мовчання.

Тим більше приємно, що минуло вже більше , аніж пів-року від виходу альманаху, а його досі критикують. Отож, п"янка удалась !!!!

Щодо другого Діджірому - прохання до редакції не поскупитися і випустити його трохи більшим накладом, вважаю, що оптимальний наклад - є дві тисячі примірників. не знаю, де ви друкуєте, але там, де друкував я собівартість книжки при накладі 500 шт більш, аніж удвічі вища, ніж при накладі 2000 шт ( за рахунок собівартості кліше, брошурування і т.п. ). З іншого боку, кожний автор мусив би гарантовано викупити принаймні 10-20 екзів Діджірому ( повірте, це не так багато.

Що стосується обкладинки - принципово не беру участі в обговоренні, бо вважаю, що від того, що там буде намальовано, залежить не так багато. Он, Бітли свого часу випустили т.зв. "Білий альбом", взагалі без оформлення, і нічого - розкупили і досі розкуповують. Як говориться в рекламі горілки, "Головне - всередині". Минулися часи, коли книжку з голою бабою на обкладинці змітали з полиць лише заради голої баби, не читаючи, що там всередині. Буквально щойно спало на думку, що книжку би непогано прикрасила наша спільна фотографія усіх гаківців , звичайно ж, в одягненому вигляді. ( В принципі ж - хто як забажає :) )

К.Ч.

© анонім, 12-05-2007

Антоне, великий брат завжди стежить за вами, адже поезі також нічточілавєчєскаєнічуждо :)

Дякую за підтримку моєї пропозиції. Оскільки сайт має таку, дещо патетичну назву, було б вельми цікаво скористатися тим. Тож, рецензія самого М.В. Гоголя, чи, навіть слоган Маяковського на нашу честь так і просяться на останню сторіночку.

Можна ще додати "посилання" на схвальні відгуки в "глянцевих журналах", скажімо, "Грецький Анфас Кушнарьова", "Глямурні Аватари Киргистану" або "Гойдалки Атакують Космос".
Посміхайтеся, друзі, не стомлююся повторяти цю, засмальцьовану від постійного застосування, фразу. Посміхайтеся. Особливо на такі недолугі закиди вражєскай прапаганди :)

Андрій Зланіч

© анонім, 12-05-2007

Ото стаття! Дякую за посилання!

© анонім, 11-05-2007

Олесю Бережний, ви не повірите, як мені було прикро саме в ЗНАКу читати таку "конструктивну" маячню. Ця газета виходить у Смолоскипі (Київ) тиражем десь під 5000 штук і переважно розсилається лауреатам-стипендіатам (так і мені в руки потрапила). Назагал добірка статей туди непогана, але ця мене просто скосила. Я надіслала свою відповідь у ЗНАК - сподіваюся, надрукують.
Таню, твою статтю з Артвертепу просто зараз постараюся скачати на Вовчикову флешку і прочитати. А тут вона є? Давай в аналітику! Вся аналітика на діджіроми в акуратній папочці мала б лежати десь тут. (Оффтоп: вітаю Дану з Рукомеслом (перемогою)!)
Антонові Санченку +++. З тим треба щось робити - і робімо! Стосовно Діджірому і взагалі. Треба забирати хліб у нездалих журналістів.
Я за спільне вступне слово! А уривки з текстів і коментарів варто давати на форзаци або на відгини обкладинки - це спрацює, наскільки знаю дизайн.
Андрію, мені теж було смішно з тої реци. Навіть безнетного дема там хтось згадав незлим тихим - то вважайте, що це моє відкупне за довге мовчання:) Файна ідея на останню сторінку (пародії). А полемізувати зі ЗНАКом я не дуже й збиралася, бо знаю, що він великої погодми не зробить. Полемізую з обмеженими людьми, поки не вилізли на голову, бо це, підозрюю, зайшло про репутацію другого випуску радше, ніж про зміст першого. Така от "конструктивна" критика відрадить людей звертати на альманах увагу. І пояснюй потім, що ти не верблюд. Краще зараз, "не відходячи від каси".
Дякую вміс! Ми - ось які креативні!
дем

© анонім, 11-05-2007

Дякую, Андрію. Нарешті поезія звернула увагу на прозу :)

Мені пригадалася чудова містифікація Тетяни Мельник, яка написала відгук від імені Миколи Хвильового. А що якщо насмикати симпатичних нам класиків і написати відгуки від їх імені, пародіюючи стиль?

Антон Санченко

© анонім, 11-05-2007

Вітаю всіх, шановні!
Нещодавно на сайті читав дотепну рецензію про поетів, яким лише б написати свого геніального віршика та назад лізти в барлогу. Смішно :)
Тож, вважайте, що одне заримоване звірятко вилізло на світло.
Друзі, закликаю вас не займатися такою безглуздою справою, як вступати в полеміку з тим "Знаком". Маю на увазі випади на кшталт "самдураксамтакой". Наразі є чудова можливість спрямувати творчу енергію більш конструктивно, адже виходить другий альманах.
Вважаю цікавою ідею Антона Санченка відносно т.зв. "точок входу". І якщо про кольорові, невербальні засоби впливу на читача вже йшла мова, бо ж попередня сіра обкладинка - то трішечки не теє, імхо - то про цікаве вербальне підкріплення є сенс порадитися. На мою думку, прізвища на першій сторінці все ж таки нехай залишаються, а останню можна цілком сміливо віддати під наш креатив. Одразу пригадуються останні сторінки бестселлерів, де відомі дядечки радять прочитати цю книжку "тому що". Є сенс авторам гаку зробити невеличку пародію на то всьо.
Андрій Зланіч

© анонім, 11-05-2007

Щодо спільної передмови (від Санченка) - згоден. Було б цікаво. Кожен автор по строчці на обложці :-) Аби не жлобство......

Олег Сірий

© Олег МАРИЦАБО Серый, 10-05-2007

Хлопці, то є їх ро-бо-та! Вони повинні шукати недоліки і вони їх знайдуть. Проте звичайно слід прислуховуватись, І звичайно шлях до якості - ось та річ, яка може трішки подолати стереотипи. Хоча, Антоне, розумієте, настанови та різні диспозиції - то така річ вперта, це ж треба щось в собі змінити, ну, хоча б мати прагнення подивитися на щось (в даному випадку альманах) іншими очима, принаймні прочитати його. Ото й маємо - узагальненя, якійсь поверхові думки, таке щось...
Ол. Тимошенко

© анонім, 10-05-2007

Олесю, є стійкий стереотип про нецікавість альманахів через низький, або принаймні різний, рівень учасників. Мені ще не зустрівся жоден критик, який би цього не зауважив, бо це загальне місце, і вони вважають, що інакше і бути не може. В чомусь вони праві. В будь-якому разі це упередження слід долати.

Показово, що нещодавно один з членів нашої спільноти за таким же принципом "відрецензував" "8", Жіночу мережеву прозу. "Не варто часу для прочитання".

Впевнений, що будь-який критик бере до рук будь-який альманах саме з такою неоригінальною думкою. І не читає його від корки до корки, навіть якщо стоїть завдання написати схвальний відгук. Тоді він пише про мережеву літературу взагалі, сучасність, просунутість і т.д. Проаналізуй схвальні рецензії на Діджіром, вони теж майже усі по такому стандарту написані.

З цим потрібно щось робити.

З повагою,
Антон Санченко

© Антон Санченко Статус: *Експерт*, 10-05-2007

Якась така хвороблива тенденція пішла "що бачу, те і критикую".. А от спроби нормальної аналітики - катма!

У свою чергу написала велику аналітичну статтю про Діджіром (може й занадто велику), але хотіла трохи просвітити: а що ж цінного у альманасі таки є... (надрукували на Артвертепі). Якщо редакцію та робота цікавить, то я би віддала її на користь другого альманаху, може що стане із тією статті в пригоді. До речі і саме явище романтизму у контексті даного альманаху пояснювала. То ж не все так безнадійно. А я би сказала, що зовсім навпаки. Якби кожен взяв на себе якусь частку аналітично все викласти. то було би і справді майстерно. Ось така моя думка.
Тетяна Мельник.

© анонім, 10-05-2007

Друже, це не феномен "ДіджіРома", а це оЗНАКа певного професійного журналістського рівня не тільки авторки з провідного, впливового, ЗНАКового видання "Знак" (дуже перепрошую, але ніколи раніше не тільки не читав, але й навіть і не чув про його ЗНАКове існування:) - але й професійності рівня критичних згадок чи вигуків (ніяк не можу це назвати їх "рецензіями") про сучасну українську літературу на загал.
Не певен, чи варто перейматися такими знаковими "Знаками"...
Утім, прислухатися до критики і намагатися відшукати там хоч якусь раціональну зерняту варто завжди!
Щиро,
Олесь Б :)

© , 10-05-2007

- Дуже ретельно продумати першу і останню сторінки альманаху. В термінах інтернет-маркетингу - "точки входу" :)

- Винести на обкладинку (та, що в проекті) не перелік прізвищ авторів, а якийсь убойний уривок з обговорень, на кшталт тексту про Макаріїв з попереднього випуску, чи розмову Горобчука з Богом у коментаріях.

Написати спільними зусиллями передмову, яка підказала б критикам можливий дискурс. Мені здавалося, що паралелі з Романтизмом настільки очевидні, що жодних запитань не виникне. Аж на тобі. "Чому Орієтальне?"

Систематизувати критичні закиди на Вихід першого альманаху і дати усім їм полемічну відповідь у передмові, відзначивши, що критику ми сприйняли констурктивно, Критикуте Ще :)

Поки все :)

Антон Санченко

© Антон Санченко Статус: *Експерт*, 10-05-2007

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.65864706039429 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …
КОНСТИТУЦІЯ У КОМІКСАХ
Конституція у коміксах_medium_size у форматі PDF Конституція у коміксах_medium_size у форматі EPUB Брати …