Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96047

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Феномен ДіджіРома

(Рецензія на твір: Ще раз про Діджіром, автор: Ірина Новіцька)

Читаю негативні рецензії на альманах і не заморююсь дивуватися. Нащо їх пишуть? Альманах можна купити у книгарні? Практично ні. Журналістка хоче застерегти читача від купівлі поганого товару? Теж ні. То нащо?
Гадаю, журналістка сама не знає відповіді на це питання. Дали відрецензувати - відрецензувала, написала те, що думаю. От і виходить текст, написаний нінавіщо. Що ж вимагати від такого тексту?
На мій погляд, писати рецензію на ДіджіРом варто лише тоді, коли вважаєш його важливою подією. Не вважаєш - нащо час свій та читачів газети. Іще можна написати статтю, якою поганою є картина, що її ніхто ніколи не побачить.
Тому погоджуюся з паном Санченком - швидше за все, рецензент альманаху не читала, а тільки перегорнула і тому її резони є зовсім не художніми.
Інше питання - як так вийшло, що перегортаючи альманах читач може не зачепитися оком за якийсь твір? Тут треба думати, особливо маючи на увазі другий випуск. Як зробити так, щоб відкривши альманах читач залишився з нами? Чим його вразити? На який гачок чіпляти? Може, давайте підключатися і пропонувати прийоми - візуальні, композиційні?

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.03855299949646 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати