Лушпиння 2

ААААААААААААААААААААААААфффффффффффффффффіііііііііііііііііігггггггггггггггггггггееееееееееееееееетттттттттттттттттььььььььььььььььь

© анонім, 22-05-2008

Я мав на увазі відомий вислів М.Хвильового про зв'язок успіху українізації з мовою, якою послуговуються саме харківські жінки легкої поведінки. Я теж поважаю родинні цінності, однак підозрюю, що до мрії Хвильового нам ще дуже далеко, :(

Кам.Ю

© анонім, 09-05-2007

І ще - щодо харківської двомовності. Є такий харківський рок-гурт "Пятница", який слухають мої діти. Пісні здебільшого російські і раптом щось як втнуть українське, і розумієш, що українською вони починають співати саме тоді, коли усі можливості російської вже вичерпано. Не напишеш російською такого тексту. Вийде не лірика, а ля-ля тополя. Дуже гарна ілюстрація до харківського варіанту білінгвізму.

А.С.

© анонім, 09-05-2007

Юрію, ніколи не користувався послугами повій, тому важко щось прокоментувати. :)

Щодо Харкова - ми в полоні стереотипів, насаджених нам політичною рекламою. Не знаю щодо Хвильового, а меморіальну дошку Курбаса на театрі бачив на власні очі (і Леоніда Бикова - поряд). А що Сковорода просто місцевий пророк можна і не згадувати. Пропозиції щодо української стосувалися роботи тієї установи, в якій я був у відрядженні.

І взагалі отой передвоєнний ренесанс відчувається в усьому - в архітектурі, в назвах тощо. В Києві значно менше будинків у стилі коструктивізму. Поетів постріляти легше, нід будинки перебудувати.

А.С.

© анонім, 09-05-2007