Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51563
Рецензій:	96011

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Деревієва пані, автор: Ніка Новікова)

Як завжди цікаво, містично, міфічно. Як завжди - широкий заколисувальний рядок. Як завжди - тривожно і місцями трагічно, як завжди - намагання вирішити філософську (етичну, світоглядну) проблему.
"Спідницями зміряла берег", "вдих перед словом", "срібне дерево реготом зійде", брама-коса і особливо "кущівно!" (ця кущівна - просто якийсь прорив, якому я навіть заздрю) - це безумовно знахідки.
"За щокою народжує зиму" - дуже ризиковано в 21 столітті. Оте "за щокою" натякає на щось зовсім з іншої опери. Може, просто щокою.
"Байдужіючий" - активний дієприкметник. В українській мові не комільфо.
"Фурія" - це зовсім інша лексика, дисонує.
Синтаксис складний. Часом дуже складний, часом аж забужківський (і я це не вважаю плюсом): "Хай лютує (любов – її кат) Деревієва пані.", "Бережина, що пізніх мандрівців веде в трясовинння,
мовчазна. Ви провійте..." і т д. Не впевнений, що такі синтаксичні хащі працюють на текст, а не проти нього.
Міфології, містики і таїни аж забагато. Деревієва пані, деревієві пута, жінка чорної масті, чаклунка, пророцтво, де ступає він – робиться чорно, він кохає так чорно, чотири підкови, чорний лицар (чи не забагато чорного???), знов чорна пані. Всієї оцієї чорноти, шаманства, чаклунства тут таки забагато. Воно врешті-решт стомлює. Нмд, у тексті мають бути місця для спочинку (тло, ні до чого не прив'язані зорові образи), а не суцільні густо забарвлені в темне образи, міфологеми, сакральні символи. Інакше читач випадає, перестає сприймати.
Висновок, до якого доведено текст, не вартий самого тексту: Все запитане відповідь знайде. - Тож хай собі ходить по колу! - і стежину не плутай. - Поки чорне по чорному виведе врешті до білого. Оце от ходіння вийшло надто нарочите й передбачуване. Скільки не з'являлися нові кола, скільки не плуталась стежина, скільки не було використано дуже прозорих, аж майже грубих протиставлень, як то чорне і біле, чорна пані і біла птаха, і т д, струна в кінці не дзенькнула зловісно, не порвалася, а безсило обвисла.
Багато втратив цей текст також і через надто часте називання понять: запитане, відповідь, ім'я, пам'ять, спокій, туга, любов - про них би образами, а не так прямо. Коли когось любиш, нікому не називай його імені.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.033778190612793 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати