Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2564
Творів: 46602
Рецензій: 90909

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Деревієва пані, автор: Ніка Новікова)

© Той, що греблі рве, 29-08-2013
Як завжди цікаво, містично, міфічно. Як завжди - широкий заколисувальний рядок. Як завжди - тривожно і місцями трагічно, як завжди - намагання вирішити філософську (етичну, світоглядну) проблему.
"Спідницями зміряла берег", "вдих перед словом", "срібне дерево реготом зійде", брама-коса і особливо "кущівно!" (ця кущівна - просто якийсь прорив, якому я навіть заздрю) - це безумовно знахідки.
"За щокою народжує зиму" - дуже ризиковано в 21 столітті. Оте "за щокою" натякає на щось зовсім з іншої опери. Може, просто щокою.
"Байдужіючий" - активний дієприкметник. В українській мові не комільфо.
"Фурія" - це зовсім інша лексика, дисонує.
Синтаксис складний. Часом дуже складний, часом аж забужківський (і я це не вважаю плюсом): "Хай лютує (любов – її кат) Деревієва пані.", "Бережина, що пізніх мандрівців веде в трясовинння,
мовчазна. Ви провійте..." і т д. Не впевнений, що такі синтаксичні хащі працюють на текст, а не проти нього.
Міфології, містики і таїни аж забагато. Деревієва пані, деревієві пута, жінка чорної масті, чаклунка, пророцтво, де ступає він – робиться чорно, він кохає так чорно, чотири підкови, чорний лицар (чи не забагато чорного???), знов чорна пані. Всієї оцієї чорноти, шаманства, чаклунства тут таки забагато. Воно врешті-решт стомлює. Нмд, у тексті мають бути місця для спочинку (тло, ні до чого не прив'язані зорові образи), а не суцільні густо забарвлені в темне образи, міфологеми, сакральні символи. Інакше читач випадає, перестає сприймати.
Висновок, до якого доведено текст, не вартий самого тексту: Все запитане відповідь знайде. - Тож хай собі ходить по колу! - і стежину не плутай. - Поки чорне по чорному виведе врешті до білого. Оце от ходіння вийшло надто нарочите й передбачуване. Скільки не з'являлися нові кола, скільки не плуталась стежина, скільки не було використано дуже прозорих, аж майже грубих протиставлень, як то чорне і біле, чорна пані і біла птаха, і т д, струна в кінці не дзенькнула зловісно, не порвалася, а безсило обвисла.
Багато втратив цей текст також і через надто часте називання понять: запитане, відповідь, ім'я, пам'ять, спокій, туга, любов - про них би образами, а не так прямо. Коли когось любиш, нікому не називай його імені.

дякую, Тою, за грунтовну і розлогу рецу. саме те - чого так не вистачало ((:
піду правити.

© Ніка Новікова, 20-09-2013

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.3266880512238 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …