Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Високий вірш

(Рецензія на твір: Сповідь, автор: Любов Долик)

Зачин - неймовірний, чудовий образ жінки-гори, що сповідається... І гарне стишення посередині, як і прекрасний опісля того громовий фінал.
Можна своїх 5 копійок втиснути? Я знаю, що поети цього не люблять, та й ти не любиш, але ось тут проситься заміна: і підіймається крізь гриви хмар до світла замість крізь каламутне світло. Чим каламутне світло завинило? Бо непомітно, але дієво скаламучує враження. Завершення звучить очищенням, катарсисом, а тут таке недобре для чистоти слово. :-) От порівняй з цим: Над скаламученим Черемошем молитву шепочуть побілілі береги - все ж доречно. Викликає потік асоціацій: від простих картин бурхливої річки після дощу до збуреної душі людини, яка під час сповіді схвильована, спінена, з якої вийняли спогади про помилки, гріхи й тим скаламутили спокій. Скаламучене світло - дисонанс, на мою думку, невдалий у даному випадку.
Дякую, Любцю!
З любов"ю,
Наталя

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.041469097137451 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати