Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2574
Творів: 46733
Рецензій: 91114

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Демони і ангели, автор: Володимир Зоря)

© Ant.on, 22-08-2013
Скажу, в першу чергу, як читач – сподобалось і навіть дуже сподобалось. Написано безумовно талановито, з серцем і, якщо зробити добрий переклад українською, та трохи відредагувати, можна було спробувати надрукувати оповідання в періодиці. А що? – воно того варте. Прочитав Вашу попередню роботу – теж добре написано З повагою

Ok

© анонім (213.111.83.—), 26-08-2013

Дуже дякую! Надішлю обов'язково, як тільки з'явиться вільний час попрацювати над ним. А поки немає можливості навіть поміркувати над вашим перекладом і тим, який наприкінці рецензій. То паркан валиться, то вугільний сарай...)

© Володимир Зоря, 25-08-2013

Використовую в роботі такі ресурси:
http://slovari.yandex.ru/ - переклад слів
http://translate.yandex.ua/ - транслятор
http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/ - синоніми, фразеологія
http://language.br.com.ua/ тлумачні словники
http://www.mova.info/Page.aspx?l1=62

Відносно видалять-не видалять, вважаю не видалять: принаймні я такого не пам’ятаю - тут зрідка викладають російськомовні тексти. З задоволенням продивлюсь Ваш новий переклад, може щось зможу порадити слушне. На всяк випадок - мій мейл: a-nat@ukr.net
З повагою, А.

© Ant.on, 24-08-2013

Я зрозумів, але побачив відгук тільки сьогодні.
Велике спасибі за такий подарунок. Я теж перекладав з допомогою транслятора (чи не він: http://translate.google.com/#ru/uk/), але ваш переклад набагато краще. Однак вирішив залишити так, поки не видаляють, але наступний вже доведеться намагатися перекладати (є про тайгові пригоди невелике оповідання).
Якщо дозволите, покажу потім, може що виправите ...

© Володимир Зоря, 24-08-2013

То був я, Ann.jn - забув авторизуватись.

© Ant.on, 23-08-2013

Я зацікавився, як те буде вигледіти в перекладі, бо не всякий російськомовний твір однаково добре читається українською. Переклав з допомогою танслятора одну сторінку, трохи порухав слова і от що з того вийшло.
Це, звичайно, не літературний переклад, всього лише дослівник. Вибачте, якщо дозволив собі зайве, але, можливо Вам те буде цікаво прочитати.

" - Дядьку, у вас меншого розміру нема?
Сидячи навпочіпки, Демон відвів погляд від сита з пічним потрухом і подивився на квітчасті капці в метрі від себе. Потім якось боком, по-ведмежому підняв голову.
- А то видали ось... завеликі... - над ним стояв непевного віку (можна дати і п'ятнадцять років і двадцять п'ять) очкарик з парою туфель в руці. Іншою рукою він дбайливо, мов немовля, притискав до грудей коробку від них.
- Нема, нема... Самі за пенсією в галошах ходимо.
Старий потрусив решето і з гуркотом висипав рештки вугілля у відро, всім своїм видом показуючи, що розмова закінчена.
- А купити інші – грошей бракує.
Прийда потоптався трохи й знехотя, ніби від того обміну залежало його життя, спокволу побрів вулицею далі, на ходу запихуючи до коробки сяючі лаком черевики. Коли він обертався, широкі, з манжетами холоші дзвонами розгойдувалися над худими щиколотками.

- Ходять тут... аферюги... - дивлячись услід, Демон підняв руку заслоняючись від сліпучого сонця. «Аферист», вирішивши, що дід передумав, зараз повернув назад. Обличчя хлопця світилося, як у людини, якій залишилось кілька кроків до здійснення мрії.
- А інші купити... - він метушливо почав розкривати коробку.
-Нема, я сказав!.. - Демон загрозливо підняв із землі шматок породи і замахнувся, як часто робив, ганяючи на своїй ділянці настирливих котів.
За інерцією «аферист» зробив ще крок і зупинився. Рот його продовжував розгублено посміхатися, але за товстими скельцями окулярів очі повнились жахом. Обхопивши своє майно, він розвернувся і, клишаво, розхитуючись усім тілом, побіг.

Захекавшись, зупинився неподалік від бабусь, що мирно бесідували на лавочці біля колодязя.
- Шо ви, Григорівно, не кажіть, а ніхто для нас нічого робити не буде.
- Нє-нє... Янукович сказавши, шо до шеснадцятого року все отдадуть. Сама чула.
- А шо там у Кіркорова народилося?
- Віталік! А ну, іди сюди... - Григорівна дістала щось з кишені халата і в долоні-човником простягла, як дають хліб з молоком теляті, щоб відучити його від маминої цицьки. - На...

«З коробкою» хотів було підійти, але його випередив хлопчик років шести з мобільником на шиї. За два кроки він, заклавщи руки за спину, навшпиньках подався всім тілом вперед і, задерши підборіддя, повільно, з побоюванням (ніби боявся побачити там щось жахливе) заглянув у долоню.
- Нє-є-є-є... Я та-кі не ї-ї-їм... – розчаровано прогундосив Віталік, розтягуючи, як липку іриску, звуки. І побіг на іншу сторону вулиці, де грались у війну товариші.
- Не попала каменюка, твоя мати - гадюка!
- Василь - куркусиль, курці яйця відкусив!..
- Ти диви... шо робиться... - промовили на лавочці.
«З коробкою» постояв, сподіваючись, що запропонують і йому те, що в долоньці, але Григорівна якось непомітно повернула карамельку назад у кишеню.

Демон відклав решето і стоячи стежив за «аферистом». Ось той підійшов до крайньої хати і довго стовбичив біля закритих воріт. Потім, покрутившись на роздоріжжі, подався степом до мікрорайону. Вечоріло.

Проходячи з відром по двору, Демон копнув ногою чорну вівчарку, що дрімала на доріжці.
- Іди звідси! Сатана...
Пес вискнув і, брязкаючи ланцюгом, погнався було за горобцем, а коли той відлетів, почав обгавкувати муху.
- Шо там таке, де ти пропав? - заклопотана господиня під старою шовковицею накривала стіл.
- Нічого, почекаєш... Щас один чи пацан, чи хлопець нові туфлі чи то міняв, чи шо... Якийсь переляканий і в окулярах. Каже: видали.
- Кого, окуляри?
- До тебе поки дійде... Туфлі! Сам чорнявий, може циганча?
- Де ти бачив цигана переляканого і в окулярах? То певно з інтернату.
Він на якусь мить закляк, як на стоп-кадрі в кіно, потім в прискореному темпі замахав руками:
- Понарожают дебілів!

Вечеряли мовчки. Демон і лежачий долічерева «сатана» зосереджено тріскотіли курячими кістками і по-сімейному поглядали один на одного. Старому не йшла з голови таємнича фігура з коробкою. Де раніше він міг бачити цей сяючий надією погляд, цей жалюгідний напівусміх?..

Вночі, перш ніж заснути, він довго крутився в ліжку, щось бурмотів, а під ранок розбудив своїм криком дружину в сусідній кімнаті. І було не зрозуміло, закричав він з переляку від кошмару чи може сам когось кошмарив".

© анонім (213.111.83.—), 23-08-2013

Дякую за таку високу оцінку.
Щодо перекладу - починав робити сам, але потім зрозумів, що добре не зможу (хоча з попереднім твором ризикнув). Вирішив: покажу як є. Редактор залишить чи ні, але так буде чесніше.

© Володимир Зоря, 22-08-2013

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.88564395904541 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …