Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2653
Творів: 49368
Рецензій: 94014

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Мене розриває між протилежними враженнями.

(Рецензія на твір: Санітари світу, автор: Галина Михайловська)

© Наталка Ліщинська, 05-08-2013
Бо і сподобалося, і щось абсолютно не лягло на душу. Соковиті, смачні деталі, слова, словосполучення, речення, гумор, замішаний на іронії, подекуди й сарказмові - у тексті є стільки класного! Але вбило відчуття безпомічності, котре залишив по собі твір. Циркова нежиттєва веселість розв"язки. Мабуть, то власне переконання, що такі тексти можуть бути лише дуже трагічними, хай із елементами сюру, буффонади, тільки без жаху не обійтися. Від того й виникає відчуття, як після завершальної фрази з казки "Жили вони довго і щасливо". Поки дитина, то віриш, але дорослого вже не візьмеш таким: "Всіх поганців знищили, а всі добрі отримали нагороди". Герой пофантазував і за нього хтось інший все виконав. Розумієш, я вірю в героя, котрого зобразив Майкл Дуглас у фільмі Falling Down. Він повстає, трощить, убиває - сам. І розплачується за своє повстання теж сам. Власним життям. В такого героя вірю, а в того безпомічного мрійника Химородника, навіть якщо вовки почистять за нього клоаку, невдовзі все знову буде у лайні. Хтось казав, що краще вмерти вільним, ніж існувати на колінах, то це не про Михайла. На мою думку, в тому слабкість тексту, Галю, вже вибач за те, що я сприймаю так...

Дякую, Галю, мене особливо потішило майже неприкрите знущання над письменниками, є фрази-шедеври, за які авторку хочеться розцілувати. :-)
З повагою,
Наталя

...от чому як з друзями - то відразу в розвідку ? :) ні, щоб пивка попити, чи хоча б кави... чи того ж шампанського під підходячу закусь?... Може, ще колись виправимо цю несправедливість:)

© Галина Михайловська, 06-08-2013

Мабуть, тоді це було неминучим і потрібним: цілуватися з ворогами й наївно співати їм пісень. Якщо би тоді ми того не зробили, то звідки би довідалися, що так чинити марно? Нехай і Шурік нам показував, як різкою перевиховувати ворога, а не розказувати йому байки про "космічні кораблі на просторах". :-) Та свій досвід - безцінний, чужий - непереконливий.

Бачиш, Галю, кожен читач буде по-своєму сприймати текст. Для мене і темне село, і Михайло, і дід залишилися тими ж, не відбулося всередині рішучого перевороту. Відтак на їхні шиї знайдуться ярма. Вони й далі невільники, бо нічого самостійно не зробили (отак і ми отримали незалежність, оскільки за неї заплатили попередні покоління героїв. А кредит на свободу треба відшкодовувати з чималими відсотками, інакше Вишній банк забере все, не пошкодує).

Та, Галю, і я бурчу, люблячи тебе. :-) То така поганюча риса характеру - казати друзям те, що думаєш в повному об"ємі, а не тільки позитивну частину. :-) Зате друзі, котрі здатні це витримати - міцні бійці. З такими можна і в розвідку, і в бій.
З повагою,
Наталя

© анонім (77.52.158.—), 05-08-2013

Наталю, дуже вдячна за таку серйозну та змістовну рецензію. Що поробиш, навіть одна частина віковічної проблеми, а саме "...Що робити? " - то насправді складна, многошарова проблема, і навряд чи її вирішиш в малесенькому, ще й жартівливому :) оповіданні. Я тільки краєчком її торкнулася. З твоїм баченням погоджуюся, от хіба що дві речі мені бачилися по іншому:
По-перше, Михало Химородник - не безпомічний. Коли настав час, він взявся за зброю. А що зброя його - перо, то взявся за нього. І написав книжку, мабуть, жорстку - там залізні щелепи як не за горлянку, так за потилицю хапають ворогів. Для суспільства, в якому живе Михайло, та й ми, грішні, це вже прорив. Бо в 2004-му, замість хоча б пов язати ворогів, цілувалися з ними, обіймалися, і намагалися перевиховати піснями, розмовами та універсалами. Михайло, нарешті зрозумів, що умовляння не допоможуть. І написав про це.
І друге - хіба це щасливий, казковий фінал? Дід Тишко, єдиний представник в оповіданні того народу, заради якого й треба боротися й перемагати, дріботить за Михайлом у тому ж ватнику, посміхаючись сонячно й беззубо, й з матеріальних багатств має тільки жовтяк і дві цибулини. Шампанське вони вихилять, але від того життя діда Тишка не зміниться, костюма-трійки, зуьних протезів і омарів-кальмарів йому все одно не бачити... То тільки перший крок, і фєерверки - лише перепочинок на один вечір.
І, скоріше за все, вовк має рацію, коли каже Михайлові, що вони ще побачаться.
Ну, винувата, подивилися я, дійсно, тот фільм про заповідник, і отаке впало в голову.
Як щось буде серйозніше, напишу ще.
І над письменниками я не дуже знущалася. Сама от сиджу за розкритим "Документом 1", і борюся з бажанням піти натомість до холодильника по пиво...:) Я своїх героїв люблю, і Михайла, і діда Тишка, і вовка.
І тебе, Наталко, теж:). Пиши мені завжди сердиті рецензії, я буду дуже рада.
Щиро, Галина.

© Галина Михайловська, 05-08-2013

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.4145400524139 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …