Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

РЕЦЕНЗІЯ НА ЗАМОВЛЕННЯ: на Нобелівську премію.

(Рецензія на твір: Випускник 1999!!!, автор: Сс)

З Нобелівською премією українській літературі не повезло. Поки що. Тож мусимо настійно рекомендувати і рекомендувати нобелівському комітетові своїх авторів, бо, як відомо, під лежачий камінь вода не тече. Сьогодні на українському літературному просторі найбільш достойним цієї премії твором, як нам здається, є поезія «Випускник 1999» автора Сс. Порівнявши її із нобелівськими лауреатами попередніх років, бачимо реальні шанси. Навіть коли ми візьмемо потужних і зовсім різних за тематикою і стилем авторів, як, скажімо, Льйоса, Кавабата, Гессе, Гамсунг і Пабло Неруда, то й серед них твір Сс виділяється свіжістю та оригінальністю.
«Випускника 1999» можна порівняти хіба що з Селінджеровим «Над прірвою у житі». Іронія, котра місцями переростає в цинізм, виступає в обох творах захисною реакцією підлітка на зловорожий світ. Насправді ж і Холден Колфілд, і Випускник 1999 мають абсолютно оголену душу, що й передає Сс завуальовано, у звичній своїй манері: «С яркой лєнтой «Випускник 1999» на голе тіло», або: «Полностю гола і красіва, як звєзда». Не витримавши душевного болю, підліток робить спробу покінчити з життям. Побічно, в останньому рядку виливається ще й нерозтрачена за короткий вік сексуальна енергія:
Затягнувся пару раз під водою.
І чуть… можна сказать, не потеряв сохнанія.
Вокруг мене вже собиралися русалки.
Вони єхидно улибалися, лізли в труси.
У фразі «І чуть… можна сказать, не потеряв сохнанія» передано не лише думку, але й дефект мовлення, спричинений потопельним ефектом. І ось кульмінація, коли весь негатив, накопичений від життя, уже не може втриматися ні за самоіронією, ні за цинізмом: «Все галіме! Галіме! Все! Все!!! Галіме!!!». Невдала спроба суїциду була останньою краплею, що переповнила чашу терпіння вразливого підлітка.
Досконале знання автором підліткової психології виявляється і в більш тонких матеріях. Різкі зміни настрою, характерні для віку статевого дозрівання, передані у фразі «Мене накрило неожидане просвєтлєніє». З такою проникливістю це вмів робити хіба що безсмертний Тарас Шевченко (згадаймо «Мені тринадцятий минало»: «Мені так любо-любо стало, немов у Бога»).
Далі наш автор виходить за рамки простої передачі настрою героя. Він піднімається до настільки високої теми, яку навряд чи уявляв собі Селінджер – до миті, коли з підлітка народжується чоловік.
Ця тема була завжди актуальна у всіх народів, тому її можна назвати вічною і міжнародною. Вхід в доросле життя, як це на перший погляд не парадоксально, відбувається одномоментним актом. У жінок це початок менструального циклу, прошу вибачити за фізіологію. У чоловіків з фізіологічних ознак дехто називає полюції, однак, як на мене, це неправильно. Адже вищеозначене залежить від багатьох факторів, в тому числі від міцності нервової системи, глибини сну, здатності до фантазії. Натомість народами світу, від англійців до полінезійців включно, вироблені спеціальні обряди, які засвідчують і супроводжують перехід осіб чоловічої статі з розряду хлопчиків в розряд мужчин. Обряди достатньо описані в фольклорі та вченими-ентимологами, тож детально зупинятися на них не варто. І ось маємо чи не перший приклад в світовій літературі, коли автор описує процес на духовному рівні. Несподіваний крик героя «Все галіме! Галіме! Все! Все!!! Галіме!!!» засвідчує цю мить. Хлопчик стає чоловіком саме тоді, коли скидає розові окуляри, крізь які він дивився на світ, коли починає сприймати світ таким, як він є. З неймовірно потужною силою цю мить вдалося зафіксувати автору «Випускника» у тому крикові.
І, нарешті, про художній стиль і мову автора. В цьому аспекті твір Сс, котрий написаний суржиком, цілком здатен викликати наукову дискусію. Мабуть, немає в світі народу, літературна мова якого була б такою далекою від людської, як наша. Чи не тому українська неприродно звучить у фільмах, з вуст літературних героїв? І ще одна загадка. Вчені-філологи твердять, що в часи Київської Русі писемна мова (написана, до речі, сумішшю російської і української) була церковнослов’янською, а якою була мова народна, мов, невідомо. Обидві проблеми водночас вирішуються, якщо визнати, що і мова Київської Русі, і мова часів Богдана Хмельницького – це той суржик, яким розмовляють люди й сьогодні. Отож, суржик – справжня мова нашого народу, котра збереглася з незапам’ятних віків. Це зумів з геніальною інтуїтивністю зрозуміти Сс.
До всього, суржик – безпомилковий хід, щоб збільшити шанси отримати Нобелівську премію. Це як на Євробаченні. Чим в більшій кількості країн твір буде зрозумілий, тим більше шансів. Треба було авторові ще вставити в уста героїв популярні в Україні «окей» і «вау», тоді й англомовний світ був би підкорений. Але тут Сс проявив принципову вірність слов’янським мовам, чим заслужив на нашу повагу.
Незалежно від того, отримає він Нобелівську премію, чи ні.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.033735990524292 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати