Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51563
Рецензій:	96011

Наша кнопка

Код:

Рецензії

РЕЦЕНЗІЯ НА ЗАМОВЛЕННЯ: НЕГАТИВНА

(Рецензія на твір: Нічне сповідання, автор: Ніка Новікова)

Вірш «Нічне сповідання» не належить до кращих творів доволі талановитої поетеси Ніки Колонюк. Більше того, ряд недоліків, на які буде вказано нижче, роблять цей твір взагалі неконкурентоспроможним навіть на бідненькому ринку української літератури.
Насамперед, це стосується техніки віршування. Рими, які пропонує нам авторка, не витримують ніякої критики. Візьмемо першу строфу:
Він – вир, що народжує рибу і повінь,
дороги і спогади, вітер і вірші.
До литок старі підступають любові –
як черви до ще не-заквітчаних вишень.
У словах «повінь» і «любові» хоч три літери однакові, а рима «вірші» і «вишень» крім здивування нічого не викликає. Найприкріше те, що все це видно неозброєним оком і легко виправляється. Чом би не подати останній рядок процитованої строфи у такій редакції: «як черви все більші, і більші, і більші»? Не думаю, що авторка робить такі прорахунки через брак здібностей до римування. Скоріше всього, це просто небажання попрацювати як слід над віршем.
Ще більш серйозний недолік криється в змісті того, про що пише поетеса. Давай-но подивимося правді в очі: авторка геть відірвалася від правди життя! Вона пише:
«До литок старі підступають любові –
як черви до ще не-заквітчаних вишень».
Але ж черви не можуть ступати, бо в них ніг немає. Такі елементарні речі письменниці слід би знати, якщо вже вона взялася за опис природних явищ.
Так само очевидна помилка в рядку:
«Він – вир, що народжує рибу і повінь,
дороги і спогади, вітер і вірші».
Нічого він не народжує! Народжувати – це прерогатива жінки. Є, щоправда, в історії людства поодинокі згадки про те, що щось там народжував чоловік, як то Адам, котрий із ребра свого народив Єву. Але це ж винятки, а авторка пише про звичайного собі чоловіка, нашого сучасника. А наші сучасники родити не здатні.
Неприродно і психологічно недостовірно звучить фраза:
«Він злий, бо прозорий. Він сильний, бо добрий».
Ми розуміємо, що слово «прозорий» вжито не в прямому, а в переносному смислі, так би мовити, алегорично. Але, ради всього святого, поясніть мені, як людина може бути одночасно злою і доброю. Це вже ж не нюанси і напівтони, це пряма вказівка на біле-чорне. Не може бути при всій буйній фантазії нашої постмодерної (чи вже постпостмодерної) поезії предмет одночасно чорним і білим!
Та найбільшим прорахунком авторки є те, що ніхто не розуміє, про що вона пише. Вірніше, кожен розуміє її слова по своєму. На це вказував і дослідник поезії Ніки Колонюк Валерій Хмельницький. В одній із своїх рецензій він писав: «Вчитуючись знову і знову у рядки вірша і намагаючись зрозуміти, що ж хотів сказати ними автор, починаєш задумуватись, чи саме в цьому не приховано і слабкі сторони цієї поезії. Вона, що називається, "річ у собі", річ для автора. А що ж лишається читачу? Хіба милуватися римами і вкладати якийсь свій зміст у авторські рядки».
А тепер поглянемо, який злий жарт може зіграти авторська невизначеність і двозначність. «Бо – гаряче в литки» – пише авторка. Чому гаряче, вона не пояснює. Така недбалість приводить до того, що поетичний образ може бути витлумаченим просто як результат не стриманої фізіологічної потреби. Гаряче в литки від чого? запитує себе вже читач, і як він відповість сам собі на це запитання, ніхто не знає.
Підсумовуючи, треба чесно визнати. Попри те, що у вірші «Нічне сподівання» маємо крихти притомної лірики, над текстом ще слід працювати і працювати. Тож побажаємо Нікі Колонюк успіху в нелегкій поетичній праці.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.026834964752197 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати