Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51586
Рецензій:	96021

Наша кнопка

Код:

Рецензії

рецензія на конкурс (прозовий твір)

(Рецензія на твір: Сергій Осока, Світлана Ілініч. Нутрії. 1, автор: Той, що греблі рве)

Написав рецензію на поетичний твір, пора братися і за прозовий. :)

Із самого початку – із заголовку - приємна несподіванка: виявляється, автор, який ховався під ніком "Той, що греблі рве" - це не один автор, а два. :) А оскільки ці автори знайомі мені ще з часів "Поетичних Майстерень", то приємна несподіванка стає вдвічі приємнішою.

Тепер до тексту. Оба-на! Вже перше речення вразило якимось незнайомим мені словом "натоптувата" (щось схоже на "підтоптана"?) (до речі, і програмісти Мicrosoft погоджуються зі мною, оскільки Word підкреслив червоним це слово) і не менш незрозумілою розстановкою слів: "маленька натоптувата жіночка завкафедрою". Далі - більше: у цьому ж першому реченні надибуємо і ще одне словечко, підозріло схоже на російське "оладьи" - "оладок". Виникає цілком зрозуміле "запитання на засипку" до авторів: невже не було б краще вжити українське "млинець"? :)

Власне, на цьому і закінчується критика твору, бо далі - подобається. Веселять мене, як читача, рідко вживані зараз українські імена та прізвища персонажів, веселить псевдо-наукова тематика їх досліджень (певно, Марія Кіндратівна Безкишкіна, та сама "маленька натоптувата жіночка завкафедрою", не менш як на Шнобелівську премію націлилась) , веселять колишні романтичні відносини декана та завкафедрою (звісно, а як же без цього - основний інстинкт!).

До речі, сам (теж, до речі, «підтобтуватий») декан якийсь дивний - досі аспірант у завкафедрою. Цікаво, хто ж його поставив деканом? Пам'ятаю, у роки мого студенства деканом міг бути не менш як професор зі ступенем "доктор наук", а завкафедрою в найгіршому випадку - доцент зі ступенем "кандидат наук"…

Ну, менше з тим...

Ой, даремно я сказав, що з критикою покінчено... Той декан незрозумілий ще й тим, що використовує кличний відмінок то правильно (- Як справи з докторською, Маріє Кіндратівно?), то неправильно (Ех, Маша, і зажили б ми з тобою після війни, га? ).

Але у фіналі просто добила фраза про те, як на "осоружному солодкому і причинному пальці сидить обручка". Господи Боже мій, що тут може тільки уявити собі людина з розвинутою фантазією! Причинний палець - це щось з чимось! А на ньому ще й обручка сидить! Автори демотиваторів, напевно, над цим досхочу би постібались. :))))

P.S. До речі, підтримуючи одного з попередніх коментаторів, хочеться теж запитати: "Це й справді горор?" Чи не сплутали автори слово «горор» з дуже схожим на нього «гумор» - різниця всього у дві літери, чому б і ні? А, напевно, «горор» буде далі, тобто «далі буде»? Ну що ж, зачекаємо, чи виправдаються наші сподівання.

P.P.S. ОМГ, ледь не забув про бонусний пункт - звісно ж, одразу згадується "Понеділок починається в суботу" братів Стругацьких.

P.P.P.S. О, не хвилюйтесь так, Сергію, насправді я в курсі, що «Той, що греблі рве» - це Ваш і лише Ваш нік-нейм, але веселий настрій Вашого з Світланою "горору" налаштував і мене на веселий лад. :)

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.035835027694702 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати