Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Відкривачі «Білих світів»

(Рецензія на твір: Білі світи, автор: Євгенія Заславська)

«Білі світи» Євгенії Заславської я б окреслив як шкіц. Чому саме шкіц, а не етюд? По шкіцу можна писати картину, етюдів же на повновартісне полотно потрібно декілька. Пречудовою знахідкою є вже сама назва. Змушує читача бодай побіжно заглянути в текст: «Що воно за придибенція така, оті «Білі світи»? Достоту як у Оксани Іваненко: «А що ж там за горою? Там повинні бути залізні стовпи, що підпирають небо» - так відкривав загадки буття малий Тарас («Тарасові шляхи»).

Твори на подібну тему є у В. Обручева і у В. Шевчука, те ж у інших авторів. Названі речі навіть з великою натяжкою важко назвати геніальними творами, та от парадокс - нелегко позмагатися з ними в популярності. Саме через те, що торкають таку близьку кожному людському серцю струну, оте дитяче безпосереднє: «Де це?» «Що там?» Кожна бо людина відкривала цей дивосвіт особливо, по-своєму. «Білі світи» Євгенії близько й водночас далеко – вони в дитинстві. Авторка примушує працювати уяву читача. Уява - особлива форма психіки, яка може бути тільки у людини. Вона безперервно пов'язана із людською здатністю змінювати світ, перетворювати дійсність і творити нове. «Білі світи» не просто читаю – здається, курсують два кораблі – корабель моїх думок і корабель розповіді Заславської і в кожного свій шлях...

На ГАКу, передовсім початківці, полюбляють жанрову невизначеність. Це позбавляє їх клопоту творити сюжет, працювати над стилістикою. Але з усього видко Євгенія Заславська у красній писемності не новак. Повинна б розуміти, що туманне означення «Авторська проза» не додасть ужинку тому, хто зібрався бути літератором.

Автор майже завше підсвідомо тягне зі собою свій колишній багаж. У викладі теми вчувається журналіст, який пересидів у газеті. Чого лиш вартує: «Для інформації додам»... І далі: «Вона не мала часу, так як нас на подвір’ї було п’ятеро, ми ходили в дитсадок і до школи, і доки батьки були на роботі нашим вихованням займалися бабка і дідя.» Коли Хемінгуея запитали, чи повинен прозаїк мати досвід журналіста, він відповів, що журналістика вчить правильно писати речення, але після цього письменник має тікати з газети, бо газета крім штампів, йому більше нічого не дасть.

На ламах ГАКу мали можливість познайомитись з поетесою Євгенію Заславською. Оце вперше потішила нас прозою. Навіть цей невеличкий твір засвідчує неабиякий творчий потенціал. В оповіді є настрій – риса доброго твору. Автор вміло відбирає потрібні деталі: гірка черешня, далі - колоритний індик побачений дитячими очима.

Як на мене, оповідка була б цікавішою, якби велась устами маленької дівчинки – відкривача "Білих світів". Переконаний - коли добре попрацювати, цілком може вийти оповідь в стилі «adventure store» чітко поєднати енергійну дію з автобіографічністю, тобто реальністю всіх подій і місць, що описуються у творі.

З повагою,
Ю.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.042062997817993 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати