Але слово "гарний" я застосувала більше в негативному значенні, ніж у позитивному. Бо ж зовнішня краса, комфорт та все таке інше - далеко не головне в людському житті...
Тут "гарний" - у значенні "красивий", "приємний оку"... Місто ж бо таке привабливе своєю зовнішністю, якщо можна так висловитись... Воно притягує людину гарним фасадом. А ще - комфортом, багатьма можливостями і т.д. Та воно, все ж, - камінь (саме по собі). Так, сірий, мертвий, але ж і гарний, врешті-решт))
"гарний" нівелює контраст між поетичністю, живістю кроків і холодом бетону.
але, можливо, я не зовсяім правильно вловила суть задуму. тому вибір за автором.
:-)
Я згодна, що "гарний" і "бетон" - не дуже сумісне. Але, гадаю, гарний камінь - образ міста, який має право на існування. Хіба воно не таке? Хоча варіант "сірий камінь", мабуть, теж підійшов би. Це справді той випадок, коли варіантів може бути чимало. Але нехай уже буде, як було. Дякую)
Щиро, Марія.
прошу дуже :-).
я б ще замінила епітет у словосполученні "гарний камінь" на якийсь цікавіший і влучніший , що виразив би Ваше ставлення до цього каменя -наприклад "штучний", "мертвий", "дивний", "владний", "вічний", "грізни", " грубий", "хворий"... на мою думку "сірий" пасував би найбільше. бо "гарний" якось не теє до бетону).
Дякую, Яно! Я дуже рада Вашій рецензії, до речі, приємній та конструктивній. Я врахувала Ваші зауваження, бо вони справді є слушними. Навіть більше, перше з них співпало з моїм власним побоюванням, сумнівом щодо зрозумілості вірша. Тому я внесла незначні зміни в поезію (змінила четвертий рядок та об'єднала катрени) й, гадаю, вони - на краще.
З повагою, Марія.
