Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51563
Рецензій:	96011

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Гелікоптерна лексикалізація

(Рецензія на твір: Слово про вертолітників, автор: Антон Санченко Статус: *Експерт*)

Давно чекаю, коли Антон Санченко нарешті почне літературні рейди в неморську тематику. Щоправда, у цьому творі усе також починається з морського порту. Тут знову маємо справу з подорожжю й багатьма іншими фішками Антона, які перетворюють читання його творів на задоволення, принаймні особисто для мене.

Отже, якщо атвор не відмовляється від своїх фішок – я теж. Моя перша фішка – писати схвальні рецензії та уникати негативу. Очевидно, це дається взнаки вік – адже чим дорослішою стає людина, тим ощадливіше вона ставиться до витрат власної енергії та особливо – до власного часу (якого в нас залишається все менше, а ще треба встигнути зробити так багато!).

Початок твору мені дуже сподобався. Адже перше ж речення й подальший абзац міцно хапають читача на гачок таким цікавим і несподіваним поворотом. Виявляється, навіть і про прийменник можна писати захопливо й драматично. Антонові це вдається чудово!

Про подальші чесноти твору не говоритиму – адже, напевне немає багато сенсу в повторенні тих думок, які я вже неодноразово висловлював щодо иншіх творів Санченка. У цьому творі вони присутні, як завжди. Майстерність прози просто блискуча, як завжди.

Утім, дещо мене й стурбувало. Здалося, що кінцівку було зім’ято. З моменту, коли нашого героя підібрав вертоліт, події лише стрімко перераховуються, там відсутня характерна Санченкова плинність розповіді з неодмінними декоративно-наративними прикрасами й прибамбасами. Склалося враження, ніби автор втомився від вертольотів і літаків, почувався незатишно в повітрі, а відтак волів якнайшвидше повернути свого героя до … морського порту. Отаке в мене скалося враження. Не вірю, що на «бортах» з нашим героєм не сталося нічого надзвичайного чи вартого уваги. А подорож на вантажному літаку з трубами і бурами! Хочу подробиць!

Насамкінець, нагадаю і про свою ще одну неодмінну фішку, яку шановний автор навіть був творчо переосмислив у своєму дописі з украй лаконічним заголовком Ў http://www.gak.com.ua/creatives/1/4033.

Так, друже, з прикметників почали, ними й закінчимо. Мені знову йдеться про чергування у/в. Хіба ж я можу без цього!

Отже, найперше речення твору:
Того літа Михайло працював в Діксоні
Того літа Михайло працював у у Діксоні

Друге речення:
В цьому місці розповіді...
У цьому місці розповіді...

Далі - більше, але ти вже сам розбирайся з рештою, бо там є ще й кілька очипаток, про які згадувалося в попередніх рецензіях.

До речі, цей твір видався мені доволі характерним для прозового стилю Санченка. Хоч і про вертолітників, а не моряків. Нмсд, «Пружина» була більш відмінною і … більш завершеною.

Чекатиму з нетерпінням, що автор і надалі просуватиметься материком, подалі від моря, і колись таки порадує своїх читачів геть суходільними професіями!

Будь ласка, пиши ще!
Щиро,
Олесь Б:)

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.039094924926758 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати