Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Ваш номер!

(Рецензія на твір: Пружина, автор: Антон Санченко Статус: *Експерт*)

Прочитав без зупиночки - все гармонійно, все класно витримано. Особливо сподобався отой момент, коли він нарешті жигулі побачив, а там значить "пронумеровані не тільки курсанти, але й жигулі", це ставить його (курсанта) і начальника ОРCО у взаємозалежність. Вже тут зрозуміло, що і на того управа є. І цей номер авто наділяє Гоголя певною владою над начальником. Навіть іще цікавіше - номер - це нівілювання імені, приниження, і номер авто принижує і начальника в свою чергу. Не тільки йому принижувати курсантів. Коротше кажучи тут закладено магічне дійство. Але! Все нібито добре, я прочитав, все нормально... А про дівчину та забув! А тепер згадав. Адже на початку твору, як йому "дуже потрібно в самоволку" - це значить, що він на емоціях, і як він втік, то не тільки з начальником ОРСО погратися. Потім ця лінія зникає, і з"являється інша, яка, власне, твір і закінчує (грайлива). Та й дівчата ж його не тільки порятували, але завдяки ним він у цю халепу і потрапив! Тобто, фраза "До чого тут дівчата?" не має сенсу. Читач із самого початку твору знає до чого тут дівчата. Хоча, можливо, я чіпляюся.

Із повагою С.Ч.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.040040016174316 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати