Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2564
Творів: 46608
Рецензій: 90918

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Сказаніє про рибалку Андрія

(Рецензія на твір: Шулікуни, автор: Ігор Скрипник)

© Камаєв Юрій Статус: *Історик*, 24-04-2007
Десь у порадах по написанню рецензій рекомендується зазначити чим привернув увагу даний твір. Скажу відверто - читаю твори пана Ігоря ще од часів "Сказанія про мисливця Сергія", :). І поступ автора тішить з кожним новим твором. Назва - незрозуміла і таємнича, як і має бути у містичного оповідання. (звичайно, якщо читач - не поморський московит). Усе згідно канону жанру - плинна зав'язка, що не віщує ніяких халеп, далі після серії невдач - неймовірний і містичний рибальський фарт, за який герой мало не поплатився життям і несподівана розв'язка. Оповідання цікаве і напружене.
Ну все, тепер, власне, до критики.
Зав'язка, нмд, надто затягнута. Фізично вона займає приблизно половину тексту (до того місця, коли почався кльов). Тут є лише два факти, за які має зачепитися увага читача. Перший - що рибалка сам-самісінький на озері і другий - він просить дружину не дзвонити.
Лірика щодо німецьких черевиків на вовні, розповідь про те що герой в дитинстві мабуть їв гімно та його удатнсть у рибалці варто скоротити. Просто є зимою на озері хлоп з вудкою та пляшкою горілки, він сам один і тривалий час ним ніхто не перейматиметься.
А ось про те, коли рибалка надумався порибалити, варто згадати. Це час між Різдвом і Водохрещем, бо саме тоді бешкетують шулікуни - дрібні капосні, проте, не вельми небезпечні тверезому хлопу злі карлики. У цей час щирі українці переважно п'ють горілку і їдять домашню вуджену ковбасу в колі родини, а не тиняються з вудками хто зна де. Краще, щоб рибалка пішов рибалити на якесь свято.
Далі -варто використати мовну характеристику персонажів.Якщо рибалка говорить пересічною українською мовою, то хотілося, щоб цей дідок сипав соковитим діалектом, скажімо - гуцульським, а ось ці шулікуни - звісно, радной рєчью. Уявляю як вони тягнуть рибалку до ополонки, наспівуючи, скажімо, "Ех дубінушка ухнєм".
Нарешті, фінал мене трохи розчарував. Ці предковічні архетипні представники духів природи завжди були ворожими усілякій машінерії, будь то авто чи стільниковий телефон. Зробити так, щоб це не працювало вони завиграшки можуть, та щоб самим користуватися - ніколи. Це неймовірно навіть для фантастики. Та й міліцейським суржиком вони не говорять.
Дідок міг бути або піший, або на кінних санях. (до слова, у тих місцях де живуть ці шулікуни саме саньми їх і давлять) А щоб у читача не виникло жодних сумнівів, дідок міг говорити сам до себе - старі люди часом так роблять.
Резюме - оповідання гарне, але могло бути ще кращим. Пишіть ще.



Ігорю, у Вас ці створіння і так розмовляють, :). Тож, мабуть, доречніше щоб своєю рідною мовою, бо ж враховуючи їхнє походження, їй же Богу я нє вєру, що вони розмовлятимуть українською.
Щодо лісовика на автівці.
Усі міфологічні істоти мають усталені характери і звички, вироблені ще у літературі романтичної доби. Якщо змінити ці риси - то вже буде інша істота. Ну наприклад, уявіть такого собі скнаруватого і хазяйновитого ельфа чи пустотливого волоцюгу гнома.(навмисно беру істот із усталеного толкіенівського бестіарію).
Усі ці лісовики, водяники, нявки - древні дохритиянські духи природи дуже не люблять технічного прогресу і небезпідставно відчувають у ньому загрозу своєму існуванню. Саме тому вони ні за яких умов не користуватимуться надбанням прогресу (хоча завиграшки можуть вчинити так, що не заведеться автівка чи заглючить стільниковий телефон). Єдиний любитель усіляких машин і технічних новацій - створіння, що полюбляло селитися у найтехнологічніших закладах Середньовіччя - кузнях і млинах - це найзвичайнісінький чорт. Ось цього персонажа не дивно зустріти за кермом авта чи хвацько стукаючого по клавіатурі ноутбука.(чорт взагалі переважно міський житель)
Тут спрацьовує дивний і парадоксальний критерій вірогідності у фантастиці: чорт за комп'ютером - це може бути, а от лісовик на авто (дуже неекологічному виді транспорту) - це вже ні в які ворота.

Кам.Ю

© анонім, 24-04-2007

Шановний Юрію!
Дякую за рецензію.
Радий, що прочитане вам сподобалося :).
Мені дуже приємно, що ви уважно слідкуєте за моєю творчістю. І мені приємно чути, що в цих маленьких кроках творчості помітне просування вперед : ).
Стосовно зав’язки може вона й дійсно трохи задовга, але сподіваюся не занадто. Принаймні я її дещо скорочу, але не набагато. Але над висвітленням періоду святок, як містичного періоду року, подумаю і напевно, що введу це у текст, щоб як зауважила Наталія Тисовська: “атмосферу нагнітати вже з перших рядків“.
Стосовно подальших зауваг, то вони взаємопов’язані. Я спершу подумав написати це оповідання у дусі 17-19 ст., тоді й направду шулікунів давили так, як про це розповідається у нашій міфології, саньми. І говірка була б відповідною. А стосовно мови шулікунів, то я ніде зустрічав згадок, що вони розмовляють, тому їх слова в тексті – гра моєї уяви, а саме підказка “Хто це такі? І як саме вони пов’язані з нечистою силою.“ Бо “шуй“ – давньоруське “лівий“ (у слов’янській міфології світ нечистих сил пов’язаний з лівою стороною), “шулюк“ з тюркського і означає “п’явка“, а “шульган“ – з татарського - “злий дух , підводний цар, який пасе під водою великі стада худоби“. Не хотів, щоб вони тягнули рибалку і кричали щось образливе на кшталт заголовку російської газети перед матчем Росія-Україна у 1999 році (“Бей, Хохлов, спасай Росію!“). Та й для мене вони стоять на одному з найнижчих щаблів ієрархії нечисті, практично не здатній розмовляти людською мовою.
Оповідання ж написав із прив’язкою до сучасності тому й такі засоби пересування та мова героїв. Та й у моєму оповіданні йде своєрідне протистояння між міфологічними персонажами з різних країн, зі своїми правилами і законами. А лісовик Грабовий – хтось на зразок патрульного чи куратора. :) Принаймні я спробував відійти дещо від звичних канонів.
Беру до відома всі зауваження.
Щиро І.С.

© анонім, 24-04-2007

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.70727682113647 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …