|
|
| Авторів: |
823 |
| Творів: |
12423 |
| Рецензій: |
19220 |
|
|
|
Код:
|
|
 |
|
 |
Ігорю, у Вас ці створіння і так розмовляють, :). Тож, мабуть, доречніше щоб своєю рідною мовою, бо ж враховуючи їхнє походження, їй же Богу я нє вєру, що вони розмовлятимуть українською.
Щодо лісовика на автівці.
Усі міфологічні істоти мають усталені характери і звички, вироблені ще у літературі романтичної доби. Якщо змінити ці риси - то вже буде інша істота. Ну наприклад, уявіть такого собі скнаруватого і хазяйновитого ельфа чи пустотливого волоцюгу гнома.(навмисно беру істот із усталеного толкіенівського бестіарію).
Усі ці лісовики, водяники, нявки - древні дохритиянські духи природи дуже не люблять технічного прогресу і небезпідставно відчувають у ньому загрозу своєму існуванню. Саме тому вони ні за яких умов не користуватимуться надбанням прогресу (хоча завиграшки можуть вчинити так, що не заведеться автівка чи заглючить стільниковий телефон). Єдиний любитель усіляких машин і технічних новацій - створіння, що полюбляло селитися у найтехнологічніших закладах Середньовіччя - кузнях і млинах - це найзвичайнісінький чорт. Ось цього персонажа не дивно зустріти за кермом авта чи хвацько стукаючого по клавіатурі ноутбука.(чорт взагалі переважно міський житель)
Тут спрацьовує дивний і парадоксальний критерій вірогідності у фантастиці: чорт за комп'ютером - це може бути, а от лісовик на авто (дуже неекологічному виді транспорту) - це вже ні в які ворота.
Кам.Ю
© анонім, 24-04-2007 |
Шановний Юрію!
Дякую за рецензію.
Радий, що прочитане вам сподобалося :).
Мені дуже приємно, що ви уважно слідкуєте за моєю творчістю. І мені приємно чути, що в цих маленьких кроках творчості помітне просування вперед : ).
Стосовно зав’язки може вона й дійсно трохи задовга, але сподіваюся не занадто. Принаймні я її дещо скорочу, але не набагато. Але над висвітленням періоду святок, як містичного періоду року, подумаю і напевно, що введу це у текст, щоб як зауважила Наталія Тисовська: “атмосферу нагнітати вже з перших рядків“.
Стосовно подальших зауваг, то вони взаємопов’язані. Я спершу подумав написати це оповідання у дусі 17-19 ст., тоді й направду шулікунів давили так, як про це розповідається у нашій міфології, саньми. І говірка була б відповідною. А стосовно мови шулікунів, то я ніде зустрічав згадок, що вони розмовляють, тому їх слова в тексті – гра моєї уяви, а саме підказка “Хто це такі? І як саме вони пов’язані з нечистою силою.“ Бо “шуй“ – давньоруське “лівий“ (у слов’янській міфології світ нечистих сил пов’язаний з лівою стороною), “шулюк“ з тюркського і означає “п’явка“, а “шульган“ – з татарського - “злий дух , підводний цар, який пасе під водою великі стада худоби“. Не хотів, щоб вони тягнули рибалку і кричали щось образливе на кшталт заголовку російської газети перед матчем Росія-Україна у 1999 році (“Бей, Хохлов, спасай Росію!“). Та й для мене вони стоять на одному з найнижчих щаблів ієрархії нечисті, практично не здатній розмовляти людською мовою.
Оповідання ж написав із прив’язкою до сучасності тому й такі засоби пересування та мова героїв. Та й у моєму оповіданні йде своєрідне протистояння між міфологічними персонажами з різних країн, зі своїми правилами і законами. А лісовик Грабовий – хтось на зразок патрульного чи куратора. :) Принаймні я спробував відійти дещо від звичних канонів.
Беру до відома всі зауваження.
Щиро І.С.
© анонім, 24-04-2007 |
|
|
|
|
