Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51565
Рецензій:	96014

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Апеляція на вирок.

(Рецензія на твір: Вирок Частина третя, автор: Турчин Євгеній)

Чудово! Справжня чоловічі проза. З таким захопленням я не читав нічого в сучасній укр. літ. Кажу чесно і водночас розумію всю суб"єктивність сказаного, оскільки твір однозначно не для всіх.
Шкодую, що не маю можливості прочитати цей твір в паперовому вигляді - повноцінним виданням.
Однак, це все ж апеляція, тож заради об"єктивності, маю мовити і про, на моє переконання, недоліки.
Твір сирий і потребує редагування. Мова йде про низку граматичних помилок, русизмів і т.д.
Приємно здивувала практична відсутність "ляпів". Хіба, слідчого автор називає "оперативником", розтрощену кисть відносить до тяжких тілесних, дає журналістам ледь не безмежну свободу думки та дії в тоталітарному суспільстві, в тому ж тоталітарному суспільстві не лише допускає сепаратистські настрої, а й наділяє автономне утворення своєю армією. Іще незрозумло, чому автор обізнаний в тому, що 9-ти мм. куля ПМ насправді не спричиняє зазвичай наскрізного поранення голови, однак в одній з наступних сцен вартовий ледь не поливає своїм мозком все довкола. Складається враження, що автор бачивтой мозок наживо(ПМ дійсно не охоче пробиває череп наскрізь) і водночас не бачив(мозок, попри розповсюжений стереотип, не ллється).
Дуже приємно відмічати суто "чоловічі" дрібниці як то "Ґлок", "Фамас", "Бенчмейд", "Джевелін" і т.д. і т.п. Тільки чому стара горизонталка пробиває новітню броню так і лишається таємницею.
Гарна картинка в очах: яскрава і деталізована. Не боюсь сказати, що одна із сцен просто вбила мене наповал своєю колоритністю: в"язні, засуджені до розстрілу, висаджуючись з кузову, почали розминати затерплі кінцівки. На перший погляд непомітно, однак... Дивовижно, бо я б на місці автора почав розписувати про те, що вони падали, стогнали, ревіли, тряслись і терли шмарклі, а насправді ж вони дійсно повинні зреагувати "природно" - затерплість сильніша. І це правильно.
Твір дуже близький мені за тематикою(обожнюю тему репресивних, правоохоронних та військових структур) та духом. Хоч і тема про ката, що перемелює в голові важкі роздуми, доволі затерта в мистецтві, я дуже радо читав цей твір. Підбір персонажів також доречний. Я теж вважаю, що робота правоохоронця і журналіста майже тотожна.
В достатку професійні знання в тексті. Не лише обізнаність у зброї, спецзасобах, техніці, а й в спеціальній термінології, правоохоронній канцелярії. Часто вживаються стандартизовані "рапортувальні" звороти. Тут цілком закономірно спливає запитання про рід діяльності автора. Оперативник міліції(карний розшук?)? ДСО? Внутрішні війська? Не слідство - це точно. Не прокуратура і не СБУ(здається).
Військова термінологія теж на місці. Ясно читається захоплення автора військовою наукою і, можливо, наявність консультантів-правоохоронців. Та це все - лиш мої припущення, а вони, як відомо, трактуються на користь обвинуваченого.
Скажу лишень,що неприємно здивував фінал: передбачуваність у вбивстві брата та страті головного героя.
Тим не менше, бажаю авторові довести твір до ідеалу, розвиватись і досягти висот в творчості.
З огляду на викладене, керуючись власним суб"єктивним переконанням, рекомендую автору писати іще й іще.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.027419090270996 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати