Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Майже Крилов, або Людям Бог послав... шматочок сонця

(Рецензія на твір: Казочка про сонце, автор: Наталія Дев’ятко)

Розумію прагнення писати красиво й образно, "начиняти" "текстуру" оповіді влучними метафорами. Але малесенький нюанс: їх і читач має сприйняти.
Тіні не падають. Вони просто лежать на землі.
"Сонце ще не сховалося повністю за обрієм і його диск, схожий на відкушений шмат сиру або хліба, про який постійно думали люди внизу" - то про що ж думали сердешні люди? Про хліб чи про сир?
"Вершники хмаринок мчали, збиваючи небесну блакить до чорних ран і сяючої крові" Б-р-р, і не пробуйте це уявити! Що це?
"нещодавно і на землі лилася кров, і присяги знищити, помститися, кохати до смерті линули до неба. Як швидко про це забули" - то що автору не до вподоби? Що знищили й забули, чи що забули знищити?
"Вершники вже не поспішають. У них нема цілі... " А не "мети"? Все-таки "цілі"? Вони стрільці? "Взвод, гатовься, целься, пли-и-и!"

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.038612127304077 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати