Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

спогади про майбутнє

(Рецензія на твір: Несподіваний лист, автор: Тарас В'єнц)

А мені пригадалися "Листи мертвої людини" за сценарієм Стругацьких.

Гарна антиутопія, якщо антиутопія може бути гарною. І дуже відчувається саме 1997 рік написання. Ну от кого зараз налякаєш тим, що збанкрутують державні магазини? А у 97 таке сприймалося чи не як апокаліпсис.

Мільйони, бабусі, що торгують молочком та м'ясом "із землі". Просто диву даєшся, як швидко це майже відійшло у минуле. Всього десять рочків пройшло, і мені вже не соромно заходити до українських магазинів, і я більше не порівнюю їх підсвідомо з супермаркетами десь за бугром, бо порівняння вже іноді й на нашу користь.

Десь у 97 чи й трохи раніше я з жахом чекав коли все розвалиться остаточно. Зупиняться ліфти, бо їх нема кому ремонтувати, а ліфтерам вже півроку не платили зарплати. Плюнуть на все тролейбусники, яким теж ніхто не платив, бо більшість населення їздила зайцями. Вчителі й викладачі ВУЗів повісять замки на своїх закладах і подадуться на блошині ринки. Остаточно зруйнується каналізація, дороги, пошта, в будинках з'вляться буржуйки замість парового опалення, а воду носитимуть з Дніпра глечиками. І т.д. і т.п. Все, начебто, до цього йшло.

Але наше суспільство виявилося більш стійким, зрілим ніж уявлялося скептикам і песимістам у їхніх жахах. Школи не позакривали, тролейбуси ходили, селяни продовжували сіяти й збирати. Це - інерція життя і проста звичка до праці, на якій насправді і тримається все.

Багато моїх знайомих в ті часи емігрували куди хто зміг. Особливо "порадував" мене товариш, який емігрував до... Аргентини, яка була щойно після військового перевороту, і якщо чим і відрізнялася, то спрощеним отриманням візи для українських громадян. Ні хріна з собою не взяв, крім дружини та акордеона. Без знання мови, без якихось занйомств в чужій країні. Тому що тут жодної перспективи для себе не бачив. Не знаю, як йому там живеться, бо зв'зок урвався.

Тому я, чесно кажучи, чекав на те, що Ваш герой не в Карпати перебереться, а в Трінідад і Тобаго якесь. Це більше відповідало б духові того часу.

А перспективи, виявляється, були не такі вже й погані, як для країни, що щойно програла холодну війну.

Вже пізніше я довідався, що 97 був найбільш депресивним роком в новітній історії України.
Вам цю депресію якимось чином вдалося зафіксувати в фантастичному оповіданні про майбутнє. Несподівано, але класно.

Не буду рецензувати художні чесноти тексту. Епізоди на базарі видають людину, яка вміє прислухатися до живої мови. Дуже сподобалося.

Дякую за гарний твір. Зараз Ви такого вже й захотіли б - не напишете. Настрій не той. Чого усім нам і зичу.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.034336090087891 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати