Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51622
Рецензій: 96045

Наша кнопка

Код:



Рецензії

А я не люблю

(Рецензія на твір: Велика зелена жаба – національна хвороба розуму, автор: Дара К.)

© pavlina (178.137.84.—), 16-05-2012
коли це так культивують, як національну рису. В усьому світі є свої заздрісники, ба, навіть заздрість іноді допомагає щось вдосконалити чи змінити у своєму житті, а в нас це так культивують, наче це не властиво людині. Властиво, і не залежно від національності. Оце пригадала із якогось американського теоретика-мільйонера - якщо тобі дихають в спину, значить ти попереду... А що ви думали, що навколо голі-босі й додому далекі люди будуть до сліз тішитися, що у вас щось там є? Чи письменники, які роками отримують відмови від видавництв, ридатимуть від щастя, бо ваші книжки видають? Я вам більше того скажу - нові течії у літературі та в мистецтві зазвичай створювали такі от невидані невдахи, які з задрості! заперечували усі попередні канони мистецтва і створювали щось своє. Свого часу до таких заздрісників належав Ван Гог. І Хемінгуей....
Колись мене вразила одна моя співробітниця, яка одягала щодня на роботу усі золоті прекраси, які їй вдалося купити на своєму віку. Вона аж дзвеніла від золота, і їй хтось так і сказав - ти аж дзвениш. То вона потім пів дня заспокоїтися не могла - які ці люди заздрісні, ти лише поглянь. А людина, що таке сказала - туфлі від Гуччі носить...
На заздрість у нас списують все. Мене не люблять бо мені заздрять. Про мене пліткують, бо мені заздрять. Ще там щось - заздрять... А вам не спадало на думку, що не любити можуть просто так, бо не всіх на цьому світі любиться, а пліткувати - бо людям подобається попліткувати значно більше ніж заздрити. Бо це цікаво. Увесь шоу-бізнес будується на любові людини до пліток.
Коротше, я не вірю в заздрість та заздрісників. Особливо із додаванням слів - наше національне. Мене загалом вбиває - ну чому представники інших націй вбачають у собі лише чесноти, а ми - тільки все найгірше. Попри всю нашу заздрість, ми дбаємо про своїх старців, а не здаємо їх у притулки, годуємо бездомних котів під під'їздами, а коли у тих сусідів, яким ми начебто бажаємо здолої корови, трапляється нещастя, ми збираємо їм допомогу, незважаючи на жодні фінансові катаклізми...

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.037307024002075 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати