ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 722
Творів: 10881
Рецензій: 16566

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Угу.

(Рецензія на твір: Хто сказав "мняу"?, автор: Дмитро Мамонтов)

© Кока Черкаський, 14-04-2007
Пан М.Гоголь правильно кажуть - без кульмінації воно не теє, не фуричить.
Твір загалом непоганий, але без кульмінації. Якщо немає кульмінації - ганьба нації. Дочитавши твір, не впадаєш у прострацію, бо катма кульмінації. І то ще добре, що твір про телефонних хуліганок, а не про котів кастрацію чи Крайнього Заходу електрифікацію.

Коротше кажучи, треба замість проміжку вставити щось приблизно таке :

1) ( тільки замість імені Марина треба написати ім"я Лєна)
Зачекавши, поки усі "мальчики по визову" забігли у під"їзд, Юля і Лєна, взявшись за руки, вистрибнули з вікна 8-го поверху. Поки вони летять вниз, звучить пісня дуету "Тату" " Нас нє догонят".

2) За мить з нього хутко висипали «мальчікі по визову, круглосуточно і савершенно бєсплатно» і, притримуючи фуражки (вітряний ранок видався) попрямували до під’їзду…
... - Зачекай, - сказала Юля, - у мене є один знайомий у Гідрометеоцентрі.
Вона швиденько набрала якийсь тільки їй одній відомий номер. Коли там зняли слухавку, Юля затараторила у трубку :
- Коля, це я, критича ситуація, термінов запускай варіант "Нью-Орлеан".
- Добре, Юлю, - відпові Коля, - вмикаю, до речі, що ти робиш 18-21 квітня ?
- Як то "що" ? - щиро здивувалася Юля. - Звичайно ж, збираюся відвідати Другий Весняний Київський книжковий ярмарок, котрий проходитиме в Експоцентрі "Спортивний" Національного університету фізичного виховання і спорту України", вул. Фізкультури, 1, ст. метро "Республіканський стадіон. А що ??
- Та так, нічого, - знітився Коля. - У мене просто є зайвий квиток на презентацію нової книжки Ольги Мігель , котра відбудеться в актовому залі кіровоградського державного педуніверситету 20-го квітня.
- Правильно казати - "в актовій залі". - поправила Колю Юля.
- Ну добре, нехай - в актовій залі, - погодився Коля. - Ну, то як ?
- Я подумаю, - відповіла Юля.
Тим часом на вулиці здійнявся страшенний вітер, просто таки торнадо. "Мальчики по визову" ще не встигли добігти від "бобіка" до входу у під"їзд, як жахливими поривами вітру з їхніх мужніх голів було зірвано усі фуражки.
- Кашкети, - поправила мене Юля.
Ну добре, нехай кашкети, - погодився я.

Коли з голови "омонівця" вітер зриває кашкет - то є найвища ганьба для цього підвиду держслужбовців. "Омонівець" без кашкета - це вже не "омонівець", - так вважають "омонівці", і це справедливо. Таку історичну довідку спеціально для відділу критики та рецензій ГАКу надав пан Олесь Бережний, відомий експерт у галузі мілітарних наук.

Отож, не встигли ще озброєні до зубів омонівці добігти до входу у під"їзд, як велетенський торнадо позривав з їхніх , як я вже казав, голів позривав кашкети і позакидав їх на найвищі тополі в Оболонському районі м.Києва.

Повз ці тополі саме проїжджав на своєму новому лімузині новообраний мер міста Києва пан Черновецький.
- Що за неподобство - кашкети на тополях ? - роздратовано спитав сам у себе пан Черновецький.
- Це погіршує зовнішній вигляд столиці, - відповів сам собі пан Черновецький.
- Що ж, тоді мабуть доведеться терміново виділити із міського бюджету кошти для негайного вирішення цієї проблеми, - припустив пан Черновецький.
- Так, -погодився пан Черновецький, - і я гадаю, що буде цілком достатньо суми у п"ять тисяч п"ятдесять гривень.
- Так, - погодився з паном Черновецьким пан Черновецький, - але треба врахувати коефіціент за висотні роботи і за терміновість, а також за відповідну кваліфікацію. Адже не кожен шапкозакідатєль може кваліфіковано знімати кашкети з високих тополь.
- Що ж, я погоджуюся з Вашими доводами, - погодився пан Ченовецький.- Скільки ж тоді ?
- На жаль, "знімач кашкетів з високих тополь" - це дуже рідкісна професія, такі спеціалісти на вагу золота, тому, гадаю, потрібно приготуватися до суми у шість-сім, а може, й вісім мільйонів.
- Доларів ? - схопився за серце пан Черновецький.
- Ні, звичайно ж, не доларів, - заперечив пан Черновецький. - Долар зараз ненадійна валюта. Я мав на увазі , звичайно ж, наше рідне українське євро. Ми ж прагнемо до Євросоюзу, чи не так ?
- Так, - погодився пан Черновецький. - А тендер будемо проводити ?
- Звичайно ж, будемо, - підтвердив пан Черновецький, - як же без тендера ? Без тендера зараз ніяк. Тендер, мушу вам сказати, - це тендер . Якщо тендера нема - то нема не лише тендера, але й грошей. Тому тендер потрібний. Конче необхідний тендер.
- А хто ж тоді буде брати участь у цьому тендері ? - знічено запитав пан Чеоновецький.
- Ну як - "хто" ? - здивувався пан Черновецький. - Я буду брати участь у цьому тендері. Ну і ви, звичайно. Двох осіб цілком достатньо. А ви як вважаєте ?
- Я гадаю, що ви маєте рацію, - погодився пан Черновецький і потис пану Черновецькому руку.
Обидва співбесідники повернулися у камеру ( відео) і хором продекламували :
- Збережемо рідний Київ для прийдешніх поколінь !

Тим часом осоромлені омонівці, без кашкетів, покидавши у розпачі зброю на асфальт, робили панічні спроби залізти назад до свого "бобіка" і втекти якнайдалі від цього небезпечного будинку, де у кожній квартирі під кожним ліжком лежать один-два трупи стареньких бабусь виробництва Харбінського народного заводу м"якої китайської іграшки, м. Харбін , КНР.
- А давай на них скинемо презерватив з водою ! - радісно запропонувала Лєна Юлі.
- А давай ! - погодилася Юля. - Але давай твої, бо мої учора закінчилися.
- І мої теж закінчилися, - сумно сказала Лєна.- О, згадала ! Знаєш, учора у суворовському училищі така класна дискотека була !
- Ну, тоді давай комусь подзвонимо, чи що ? - запитала Юля.
- Давай, - погодилася Лєна.- Давай на Київстар, давай ?
- Давай.
Юля набрала якийсь випадковий номер, і у трубці почула наступне :
- Ні-ні, заявки на участь у тендері більше не приймаються !

Бо в дуеті "Тату" не марина, а Лєна
К.Ч.

© анонім, 18-04-2007

Ого. (це відповідь на "угу" :-)) дякую за таку суперову рецензію, читав із задоволенням, особливо про мера і кашкети :-) а можна питання: а чому не Марина, а саме Лєна? :-) (чим вам подобаються чи не подобаються ці імена?)
З повагою,
ДМ.

© Дмитро Мамонтов, 16-04-2007

  Додати свій відгук
 
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.00964283943176 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif