Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Нікаво нє будєт в домє [кромє сумєрєк ;)

(Рецензія на твір: Балада про мовчазну вечерю, автор: Дана Рудик)

Привіт.
Тільки хвалити – то не цікаво.
А тому моя невеличка рецензія буде похвально-критичною, оскільки річ дуже поетична і вартісна. Вірніше – критично-похвальною: тому що спочатку – критика.
Бо /окрім дифірамбів за поетичність і образність/ маю два зауваження. Одне не дуже суттєве. Друге – принципове.

Перші рядки одразу ж заставляють згадати Пастернака.
Напевне тому, що цей витвір його занадто вже розтиражований і відомий. Так і проситься заміна у вигляді хати-кімнати-палати-вежі-замку-маєтку... чи ще якогось житла-помешкання.

І друге: це майже класичний напівбілий вірш – тобто такий, в якому присутній ритм. Чіткий ритм. Ще трішечки і це – силаботоніка, не хватає тільки суцільних рим. А їх наявність у парних рядках тільки підкреслює залежність твору /і читацької уяви/ від очікуваного ритму.
А тому тут ті ж закони, що й у римованому віршуванні: якщо збої ритму не є задумом, то вони ламають ритмічний плин. Трапляється це через наголоси-не-там і різну кількість складів.
І „трапилося це зі мною” в 11 рядках.
Це і наголос, і ритм.

Мушу зазначити – коли прочитаєш разів з п`ять, а то й більше, то звикаєш до цих збоїв. Але я вважаю, що вони не є авторськими, а тому при першому прочитанні це відчувається саме як збої.
Втім – якщо ще більш поламати, тобто використати ці спотикання як складову задуму, то це буде органічно. І буде виглядати саме як авторська воля. Але це ще складніше, чим довести все до одного ритму.

З „технічною” критикою все. Тепер про поетику :).
Тед влучно згадав еклектику. Майстерно поєднане в одне ціле для-пересічної-людини-не-поєднуване /маю на увазі читача/. Тобто /щоб осягнути все як одиницю/ потрібно мати неабияку уяву, або перечитати не раз. І то!
Хоча картина – „загалом і в цілому” /з деякої відстані/ досить чітка і цілісна. І відповідає назві. А підійдеш ближче – плани починають розшаровуватись і зміщуватись у різних площинах. І потрібно певне зусилля аби вернути віртуальним рецепторам чіткий фокус.
Це ні добре, ні погано – в даному випадку це даність: поетична даність, виткана для нас авторкою. Цілий католицький всесвіт. З латинським присмаком.
І цей твір, при всій його традиційності, тяжіє швидше до „чистої” поезії, бо всередині є нестримний рух – образів, вражень, уяв. І без тонкого читацького чуття немає стрижня, до якого це все прив’язати. А тому /при певному настроєві/ вірш пробує роз`єднатись на кілька мікрочастин. Мабуть це від того, що у віршеві немає чіткого вектору: від початку – до кінця. Образи-картини-метафори всередині твору самодостатні і не витікають одна з одної. Тобто відсутня будь-яка послідовність. Ці ознаки притаманні хорошій поезії взагалі, але тут вони досить випуклі.
І щоб створити такий багатовимірний світ і втримати /все-таки!/ його в певних межах, треба мати тонке чуття і майстерне перо. З чим авторку і вітаю :).

Т.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.037735939025879 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати