Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Чарівна квітка

(Рецензія на твір: Цвіт папороті, автор: Ігор Скрипник)

Як казав Станіславський: "Не вірю!"
Не вірю в те, що героя, який отримав чарівну квітку, можна так легко вбити. Та квітка не варта жаху, на неї витраченого, якщо не може захистити того, хто її здобув.
Задовге, як на мене, змалювання героя. Вже зрозуміло, який він. І поява відьми в кінці мене просто глибоко розчарувала. То не відьма, а якась сволота, що навіть нормально прописаного образу не має.

А як гарно твір починався.
Нечиста сила, що охороняє ліс від всяких придурків:
"- Що за зараза?! Ти не чуєш, що я з тобою говорю?! Ти що наркоман?! Сатаніст?! З дурки втік?! Клею нанюхався, маковиня наколовся чи мо’ горілки нахлебтався?! Цього мені в лісі не треба! Ану, гайда звідси!"
Я так сміялась. Гарний момент, нічого не скажеш.

Або коли квітка розквітає:
"І він побачив, що папороть зацвіла. На сміх всім скептикам і науковцям, а йому на радість. Він не міг відірвати погляду від магічного цвіту".
Я навіть погодилась з цим твердженням і розділила радість героя, але це був останні момент, що мене хоч трошки зачепив.

На мою думку, оповідання можна було написати набагато краще. Поєднання сучасності і містики в українській сюжетній літературі має величезний нерозкритий потенціал.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.039224147796631 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати