Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Привид комп’ютерної іграшки

(Рецензія на твір: Трофей., автор: Олександр)

Все частіше я зустрічаю на ГАКу твори, залежні від комп’ютерних ігор. Я розумію, що перелицьовувати витвір комп’ютерників, перетворюючи його шматки у оповідання, є справжній постмодерн, та треба і сором мати. Не став винятком і твір "Трофей".
Говоритиму цитатами з твору.

Входимо у гру, бачимо світ:
"Вільні землі, на яких уже давно нічого не росло, переорювали щомісяця, щоби хоч трішки сховати всю ту гидоту, котра випадала на неї з неба. Проміжках поміж безліччю надмогильних плит та каменів густо позаростали чорною травою. Він іще пам’ятав часи, коли вона була, хосі і запиленою, але ж сіро-зеленою, проте з часом, щось сталося і з сонцем, і з небом, і з фотосинтезом, і трава змінила колір на чорний. Край стежки і навіть самі могилки були густо всипані безліччю сміття, одірваними шматками кінцівок, залишками екскрементів та мертвих тварин. Багато дрібної живності, в основному крис, й досі продовжувало лежати на стежці у вигляді висохлих сірих килимків".
Стильні такі декорації, та до "С.Т.А.Л.К.Е.Р.А." не дотягують. Та й "криси" в Україні не водяться.

Закони світу і створення атмосфери твору:
"Він огледівся. Коли через надмірне збільшення площі цвинтарів було видано Закон про Кремацію, людей перестали ховати у землю. Лише для померлих на стежках родичі та близькі й досі продовжували ставляти обеліски та надгробки з обох боків стежки, котрі вирішили залишати, як охоронну та попереджувальну зону. Безліч стовпчиків, пірамідок та вертикально вкопаних плит із вигравіруваними на них чиїмись іменами стоячи майже впритул одне до одного, нескінченою звивистою стрічкою тягнучись до обрію. Він вибрав найширший із них, котрий знаходився на деякій відстані від стежки і обережно переповз туди. Ледве він встиг сховатися, як один з НИХ пробіг повз нього".
Теж дуже стильно.

А тепер вже цікавіше, як на мене. Використання архетипу "Свій-Чужий", але незграбне, та на рівні підміни (зверніть увагу на виділені слова, там ще зустрічаються й інші слова, так написані):
"І як прорвало. ВОНИ ганяли в обох напрямках по одному й родинами, по черзі та одночасно. Хоча вдень ВОНИ ставали менш обережнішими, він боявся навіть підняти голову, і, лежачи, продовжував однією рукою розкладати набої".
Жорстокість, не обумовлена, як у комп’ютерній іграшці, бездушний герой і звеличення жорстокості.

А тепер подивимось на сам момент убивства:
"ЗВІР з’явився далекою ліворуч, майже непомітною срібною точкою на обрії. Неквапливо піймавши ЙОГО у перехрестя прицілу він плавно поклав пальця на спусковий гачок. ЗВІР виявився невеликою особиною, схожою на хромовану зрізану піраміду, поставлену ширшою основою на короткі кінцівки, кінчики яких ледве виднілися у вузькому проміжку між животом і стежкою".
Суцільна комп’ютерна іграшка, коли не бачиш нічого, окрім прицілу. Авторе, нащо Ви таке пишете? По приколу?

Є тут і емоції, але спотворені, як і має бути в іграшці:
"Ще його дід, повторюючи слова свого діда, любив казати: «Якщо куля потрапить у боєкомплект, то кишки полетять.» Проте у теперішніх ЗВІРІВ не було боєкомплекту. Тодішні ЗВІРІ були керованими, а теперішні жили самі по собі. Навіть бак для бензину кожен із НИХ намагався поставити у найнедоступнішому місці й забезпечити додатковою бронею".
А тоді металеві звірі розповзлися по цілій землі. Вам це нічого не нагадує?

Але оповідання не є грою уяви автора, воно "пророкує" недалеке майбутнє (стандартна постядерка):
"Він тримав рушницю на плечі й широкими кроками біг по ріллі. Біг і міркував, про те скільки грошей отримає від Об’єднання вождів за вбивство такого ЗВІРА і котрому з колекціонерів можна якнайдорожче продати шматок гуми. Повертався із полювання зі здобиччю і мав чим похвалитися перед іншими чоловіками, коли все плем’я увечері збереться біля вогню. Його син може пишатися своїм батьком".

Ця підміна взагалі незграбна. Але, авторе, чим перед Вами завинили міфи, що ви намагаєтесь підлаштувати під їхні структури ледь не кожний свій "витвір"?
На цій думі сьогодні і зупинимось.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.037147045135498 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати