По-перше, дякую за пророблену роботу! На мою радість, виправляти потрібно не багато )))
По-друге, чесно намагалась знайти заміни, але в дієсловах всі мої закінчення все-одно на "в", а міняти загалом багато і це схоже на чужий носій інформації, який твій комп'ютер не бачить. Розумієте, не бачу текста по-іншому. (
По-третє, правило про спільні збіги актуальне для музичних творів, про це мені розповідав знайомий композитор, автор декількох книг,пісень-шлягерів і т.д : коли є такі збіги, під час співу слова можуть злитись, тому це НЕ БАЖАНО. Всього лиш. Коли це правило перейшло на поезію, не відомо, але чомусь усі так і норовлять шукати ці збіги і ними автору по пиці надавати...
По-четверте, не гнівіться на мене, вперту графоманку, мабуть, більшість толерантних критиків з вами погодяться. Але я відтепер буду прискіпливішою до себе. Особисто я ніколи не звертала уваги на такі збіги ні в своїх творах, ні в чужих, бо вважаю, що смисл первинніший. Може, я й помиляюсь у цьому. Може, завтра і сама почну рахувати склади в чужих віршах і спотикатися об банальні рими та випадкові збіги голосних і приголосних... У людях немає стабільності, як і в житті.
А він розпалиВ Вогонь, а він готуваВ Вечерю
Із м’яса старої лані – туге таке м’ясо, неситне
І тихо лизаВ Вогонь чорну утробу печери
Й занудливо цьовкав дощ за межами цього світу.
А він підмостив плаща під голову –давня звичка,
По правому боці шпага, по лівому – два ножі.
І він проказав молитву коротку свою, щонічну:
«Тій, що на мене жде, Господи, поможи…»
За межами цього світу на запах чужої крові,
Вгрузаючи у багнюку, скрадалися хижаки.
Він їх не боявся, ні! Скорився віН Напівснові:
про усмішку губ вишневих, тепло від її руки,
Про сонця весільні шати, що їй огортають стан;
ромену високі стебла, потік золотистих кіс
дзижчання бджоли над вухом, на шиЇ Її вуста… –
цей спогад проріс у нього, і він у цей спогад вріс.
Тільки-но день розлився калюжею в бурій глині,
НакинуВ Він плащ на плечі і зник у осінній мжі.
А там, за полями й лісом, над люлею із калини
Жінка молилась тихо: «Господи, вбережи…»
Дякую, пане Олексію!
Та я не сповідую ідеальну поезію, я сповідую смислову, тому, само собою, не помітила, де ті збіги. Можете при бажанні вказати... )
Ольга
