Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Цікаво, бо викликає бажання дискутувати:)

(Рецензія на твір: Політ над гніздом "Україна", автор: Наталка Ліщинська)

Наталю, навмисне не читала ще твоєї рецензії. Побачила тільки, що не найсильніший мій текст - добре що так, я теж сподіваюся, що інколи пишу хоча б жвавіше:). І все ж таки й тема, і її втілення - поки що прочитала тільки твій текст та ще студента-технаря - мене цікавлять надзвичайно. Насамперед не літературними чеснотами, а саме суттю, баченням майбутнього України. Бачення це, виявляється, у всіх дуже й дуже різне. Студентові я вже зауважила, що особисто я хотіла б, щоб оті дива технічного прогресу відбувалися деінде, але не в Україні. І то не для гострого слівця. Отакий я противник прогресу, що поробиш.
Деякі твої мрії теж можу прийняти тільки із заувагами:)
Оті автобани... Оте, що часто вже доводиться чути, "Україна - транзитна держава", "шлях зі сходу на захід". Маємо вже транзитну газову трубу - і що через неї робить з нами наш сусіда? Через коліно ламає. А зміг би - так і проковтнув би, разом з трубою. А тепер ще додати сюди судини автодоріг, та ще й такі, що як затромбуються, то в ЄС - інфаркт... То наші європейські сусіди, замість зрозуміти наші проблеми, будуть нам раз у раз казати: "Як собі хочте, а домовляйтеся з Москвою... Поклали пальця в рот, хай вам і руку, і голову відкушують... Аби у нас вчасно газ і товари зі сходу були". Ну, і нащо нам такі автобани?
Суд... Та не тому ж він поганий, що не знають, як. Тому, що "їм" це вигідно.
Хто ці "вони"? Не погоджуюсь з тобою, що це ми. В жодному разі. Тут маємо наслідки помилок вже двадцятирічної давнини, коли неправильно приймалися закони про громодянство. "Вони" - кров від крові іншої, у них свій електорат, що живить їх, дає їм змогу і надалі брудною коростою вкривати нашу країну. Тільки б підкидали трохи хліба й видовищ, і нація рабів радо рукоплеще кривавим тиранам. Бачимо це кожного дня за нашими східними й північними кордонами. І у нас раби продовжують обожнювати своїх бовванів. І скоріше повірять їхнім пустопорожнім обіцянкам, ніж тим картинам майбутнього, що будемо малювати ми. Ми з ними різної крові, ми і вони.
Починати з себе - я поділяю це цілком і повністю. Бо іншого просто не дано.
І за продаж землі виступаю, бо наразі, прикриваючись турботою про селянина, її просто розкрадають . Он, попід Харковом чорнозем знимають і продають. Свої "вони" гірше за чужих німців. Ті під час війни такого не робили.
Але землю скуплять ті, в кого є гроші. І тут потрібні закони, які будуть ставити наперед непопулярні у нас чинники - ту ж саму національність, наприклад.
Бо наша земля має залищитися нашою. Українською. Так само, як і дороги, і труба. І культурний простір.
От тоді збудуємо затишний дім - українську Україну - для своїх дітей, і онуків.
Дякую. Дуже цікаво було читати, тому й захотілося сперечатися.
З повагою
Галина М.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.038722038269043 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати