Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51586
Рецензій:	96021

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Ці хтонічні скрипалі...

(Рецензія на твір: Скрипка Кривого Омелька. (ver.2), автор: Камаєв Юрій Статус: *Історик*)

Не скажу точно, від кого це пішло, та вже склалася про скрипалів така думка, що вони з нечистою силою знаються. Відома легенда, як Паганіні написав «Диявольську симфонію». У Центральній Європі є легенди про скрипаля, що грає на якомусь чортячому святі, а тоді провалюється в пекло. У кельтській традиції скрипаль грає не для чортів, а для Народу Пагорбів (ельфів), але це майже одне і те саме (з точки зору «добрих християн»). Ну і ще можна знайти приклади…
Кривий Омелько – один із таких «щасливчиків». У таких історіях музика або виходить сухим з води, обдуривши нечистиків, або доля його незавидна. Тут, певно, другий варіант. Омелько змушений грати на чортячих бенкетах, але в тому його проклятті є великий пафос фаталізму: він гордий, він незламаний, його постать героїчна… я би сказав навіть, монументальна. Сам образ дуже яскравий: пошрамований музика грає на скрипці на стародавній руїні, у оточені примар, спогадів, неокінчених свого часу розмов… Дивовижно: красиво і моторошно водночас. Взагалі, сам Омелько хоч і викликає співчуття, але і повагу: адже нечиста сила не візьме собі за придворного музику якогось недолугого телепня, ні, для сил темряви гідний грати лише справжній майстер! І коли звичайним людям, «добрим християнам», нема чим віддячити майстрові – рано чи пізно він потрапить на чортячий млин.
А чого так?
Можна припустити, що «нечиста сила» - то насправді зафіксована у народній свідомості уява про первісні міфічні (язичницькі) образи. Відтак, нечисть = міф = магія = творчість. На мою думку, між магією і творчістю багато спільного, і те, що героя запрошують грати у чортів на гулянці, насправді означає визнання його таланту.
Тому вибір, що його роблять герої, це також вибір поміж нормальним і таємничим, поміж сірою буденністю і чарами потойбічча. Але за чари треба платити, а не кожен має чим. Не кожен готовий віддати синицю в кулаку.
Цей твір, звичайно, гарний, з багатьох причин, і гадаю, автор про те в курсі. Тому не робитиму компліментів з приводу стилю, мови, образів, ритміки і символіки. Звичайно, читати цікаво, затягує, і враження під час і після читання суперові, такий драйв! Але цей текст цінний (для мене, принаймні) передусім тим, що він неоднозначний для сприйняття. Автор оповідає байку, а читач хай там уже сам порається, що там і до чого. І це супер! Текст прочиняє шпаринку в брамі до іншого світу, до світу темряви і чарів, небезпечних слів і багряних очей, що виблискують кригою, прокльонів і помсти…
Та то я так, мудрую, наввижалося після читання. А насправді дуже мені припала ця оповідка до густу *)))

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.042951822280884 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати