Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51561
Рецензій:	96011

Наша кнопка

Код:

Рецензії

"І взагалі цей текст ні до чого." (c)

(Рецензія на твір: ., автор: Світлана Кедик)

Тиждень жорсткої негативної, але конструктивної критики.

Це текст?
Що таке його обсяг?
Для чого він рибам?
Чому не хочуть його їсти в своїх океанах?
То може текст – це насправді лопата?
Чому лопата? Вірніше, сокира?
Жовті смужки - це моя думка. Вільна, як цвяшок у захололому лісі твоїх спогадів про рибу.
Залізаю з сокирою у воду й намагаюся впиймати верблюдів. Вони такі теплі й привітні, хоча нічого не знають про мій холодильник у сусідки в підвалі.
Чистими руками загрібаю пісок їхніх думок. Але навіщо? Бо пісок піниться п’янким ароматом стиглої суниці.
Суниці - це не сокири.
Не верблюди!
Вони - це наші радісні полуниці.
Медузи і краби дитинства цілого світу. Криниці обсягів уздовж мого зеленого питання. З лопатою чи без?
Але чому?
Не знаю.
І нікому не скажу. Ніколи.
Бо вони виславляють ляльок. Але я ж не лялька, і не думка про її славу. Я спогад робота про верблюжий сон уранці того пурпурового понеділка, коли вони змусили мене писати цю рецензію.

"І взагалі цей текст ні до чого." (c)

Щиро,
Олесь Б :)

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.028729915618896 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати