ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Лімерик
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 827
Творів: 12504
Рецензій: 19370

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Проза

Лялькова слава

© Світлана Кедик, 28-03-2007
Що таке слава?
Її можна взяти до рук?
Для чого вона людям?
Чому у ній так люблять купатися?
То може слава – ванна?
Ванна чого? Вірніше, з чим?
Залізаю у ванну з водою і мене переповнює слава. Вона така тепла і привітна. А ще піниться п’янким ароматом стиглої суниці.
А ще дуже чиста, і парується своєю чистотою попід стелею – сіється туманом, він білий. Торкаюсь до нього, хапаю пальцями – тікає. Так, як і слава моя. Тікає від мене слава, губиться десь у ванні з водою, надувається мильними бульбашками... літає, літає... і розчиняється в уяві.
У справжній уяві? В придуманій. У мене тільки вигадана уява. Нащо мене вигадали батьки, для чого? Для чого було мене вигадувати? Адже я не така, як усі... бо не маю слави... Тільки ванну з водою.
І взагалі цей текст ні до чого. Бо я не людина, а лялька. Яка навчилася думати...
Мене закинула дівчинка, яку звати Слава. Бо я стара лялька. Вчора їй подарували нову – з мультику. Усі пам’ятають той мультик? Не всі, бо я його ще нікому не розказувала. І взагалі, я така не зрозуміла лялька... мене ще на заводі неправильно зібрали – замість маленької голови, поклали велику, та ще й з мізками( а як інакше я б навчилася думати). То може, я робот? Ні, я таки лялька, бо мною люблять бавитися сусідні хлопчики. Вони тоді задоволено вигукують – о  слава! Тільки не розумію навіщо казати – о, і чому моє ім’я з маленької букви?
Може, тому, що я дуже маленька?
А у маленьких слави не буває.
Принаймні, моя мене покинула.
То виходить це вона мене мала, а не я її.
Що ж це я таку уяву неуявну придумала?
Мабуть, тому, що я не людина, а лялька... яка тільки но навчилася думати.
То може, моя слава в думанні?
Ні, моя слава в мені, бо я і є слава...
Його слава.
Його слава іграшкова. Хоч Він і дорослий(старий) але полюбляє гратися ляльками...

Написати рецензію

Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

А можна до вас у ванну?

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Лисий Микита, 29-03-2007

"І взагалі цей текст ні до чого." (c)

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© , 28-03-2007

дай читачу тебе зрозуміти

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© snovyda, 28-03-2007
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.0163321495056 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif