Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

От гаплюся

(Рецензія на твір: Тільки нікому не кажіть, автор: Nina)

в монітор десять хвилин і не знаю, як підступитися... Ситуація страшна? Так... Хочеться допомогти Тетянці? Так...
Але, Ніно, вибач за безжальність: це незакінчений літературний твір. То вирвана з життя світлина, мить, та їй бракує чогось. Це зліпок, констатація, проте у тексті проглядає безсилля. Твоє, авторське. Голий реалізм - то не література. Наразі видко уривок чогось більшого, тільки не самостійний текст - мініатюру. Бо він ще потребує розвитку, конфлікту, зав"язки, розв"язки, боротьби. Викликати лише співчуття мало. Огидне явище повинне у тексті письменника вибити не сльозу безсилля, а спротив читача, хай не дієвий для втручання у долю Тетянки, але помічний у тих життєвих ситуаціях, що трапляться зо самим читачем - на мою думку, яка, звісно, може бути помилковою.
А ще (це пишу не для того, щоб підсолодити попередню гірку піґулку, а з почуття справедливості :-)) прокльовується вправність у побудові речень, абзаців, діалогів, у пошуку правильних слів, влучних, точних. Якщо і є зауваження, то зовсім дрібні, скажімо, інтонаційно, ось тут: Така здібна дівчинка і така лінива. - Мабуть, варто наприкінці трикрапку або знак оклику застосувати і, таким чином, показати чи втому від поведінки дитини, чи злість вчительки.
Наснаги!
В міліцію треба йти, заяву писати на такого "чоловіка"...
З повагою,
Наталя

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.039891958236694 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати