Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Уламок серця (раджу почитати)

(Рецензія на твір: Серце, автор: Ірина Антіпова)

Дякую Вам, авторе, за такий емоційний і щирий твір. Дівчинка надзвичайна, справжня чарівниця, навіть чарівне світобачення передане вірно. Це проявляється від першого до останнього слова. І хлопець, в якого закохуєшся з першого погляду, чудовий. І вони обоє неоднозначні і глибокі, їхні почуття – безодня, та безодня жадана.
Твір нагадав мені музику. Так само, як натхненну мелодію, його важко аналізувати, поринаючи у чари відчуттів, які подаровані тобі автором. Оповідання коротеньке, але дуже насичене.
Мені б не хотілося багато говорити про нього, бо це треба читати.
Ви не пишете, Ви плетете закляття. Наприклад, тут: "І дерево не сумнівалось – не віддасть." Або тут: "Віти розійшлися і пропустили юнака років сімнадцяти, високого, худорлявого, блідого і світловолосого, з неймовірно зеленими очима лісового ельфа, яким він ніколи не був." Або тут: "Мовчали. Вітер тихо переговорювався з листям, і небо плакало зорепадом за його розтоптаним серцем." А таких місць багато.
Та благаю, виправте помилки. Ваш твір для них – надто чарівне місце. Я спіймала декілька.
"вони не бачать Темряви, великої, яскравої, теплої, [весалої], вони [баячать] темінь – дрібну завісу, заваду для очей, ворога, неприємність. На темній [галавині] не знайти дитини, впевненої, що вона – в казковому лісі."
"- Тук, - [почулосяю] - Тук-тук. Можна до тебе?"
"- На, візьми. Це [хоя] щось."
"- Ні, - похитав він головою. – Те, що ти віддав, тобі вже не [нележатиме]. Ніколи."
"- Нічого, - торкнувся [зкам’янілої] вмить краплини юнак. – Гарна вийшла прикраса. Хоч на щось воно годиться."
"- Нічого. Ти [зберігла] хоч це, - кивнув він на уламок свого серця, вплавлений в її шкіру. – Вони ж могли все – затоптати..."
"- Мені час, - торкнувся він губами [їїї] чола."
А наостанок хочу процитувати початок твору:
"Вона сиділа навколішки і тримала в долонях темно-синю сяючу краплину.
- Гарний світлячок, - усміхнулись до неї.
- Це не світлячок, - похитала головою дівчинка, відсуваючи свій скарб подалі від чужих очей, а заразом і рук.
- А що ж це?
- Кров.
- Кров?
- Уламок серця.
- Кинь негайно!
- Ні!
- Всяку гидоту в руки брати!
- Це не гидота!
- Кинь!
- Ні! Ні! Ні, ні, ні..."
Я вибачаюся за таку велику цитату, але в ній така сильна емоція, що не витягнеш жодного слова. Можна сказати, що після такої цитати з твору взагалі ніякі рецензії непотрібні.

Справжні чари – це завжди гарно і страшно водночас, і як у справжніх чарах, кожен раз, повертаючись до них, знаходиш нове і в тексті, і в собі.
Дякую.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.088502883911133 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати