Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2584
Творів: 46998
Рецензій: 91408

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Блакитне небо донині і назавжди (раджу прочитати)

(Рецензія на твір: Миколаївське небо, автор: Василь Федорів)

© Наталія Дев’ятко, 22-03-2007
Так приємно читати твір, написаний справжнім патріотом свого міста, а ще більш приємно читати просто гарний твір, теплий, яскравий і щирий. Ви зігріли мені душу.
Спочатку заклик до поїздки в Миколаїв нагадав мені відоме: "В Москву! В Москву!" Але це відчуття майже одразу зникло. Спочатку я не дуже зрозуміла, чому всі так рвуться у Миколаїв, розглядала це як звичайну поїздку нашого часу, дивувалася проханням про сувеніри. Але потім я зрозуміла, що так і задумано. Молодець, авторе!
Вам вдалося перетворити Миколаїв на чарівне місто майбутнього, де нема штучності, де навіть небо справжнє. Ваш купол з рекламою мене вразив у самісіньке серце, і не тому що ми всі потерпаємо від засилля реклами, а тому що він не є абсолютним злом (дуже неоднозначно, гарно підмічено).
Ви пишете, як на мене, досить тонко, а ті слова, які б здалися банальними, у вашому викладі набувають нових значень, бо Ви відчуваєте їх серцем.
Узяти хоча б початок твору:
"- Ну? Так що ви, все-таки, бачили? Як же ви не помітили? Ми ж сьогодні над моєю Украї-ї-їною билися.
- А як тут помітиш? Ті ж поля, дороги, села...
- Е-е ні! А повітря? Інше. А небо? Голубіше! І земля зеленіша."
Наскільки відчуваєш цю блакить, навіть повітря набуває інших відтінків.
А оцей шматок взагалі неперевершено:
"Чоловіченьку, нам треба поговорити про це.
- А от миколаївське небо вам і допоможе. Особливо зоряне.
- Що значить "зоряне"?
- Ну, коли зірки на небі.
- А-а... Читала, знаю.
- Читачко ти наша! - весело обійняла подругу Настя. - Давай дуй скоріше в Миколаїв! Коли повернешся, заходь, розповіси. Моя кума Наталя звідтіля з Борею повернулася.
- З яким Борею?
- Із сином! Ти що, не розумієш?
Віра з якоюсь настороженою надією дивилася на подругу. Потім трохи сумно посміхнулася й сказала:
- Йой."
Я вірю Вашим героям, мені навіть не хочеться аналізувати їхні образи: це люди, звичайні, але справжні люди і дуже добрі, гарно змальовані. Наскільки глибоко: батько працював у рекламі і підтримує ідею існування Купола, мама – справжнє втілення жінки-берегині, вона цей Купол засуджує, але вибір має зробити дитина, в якій поєдналися обидві позиції. Класно. Бо читач теж має зробити свій вибір. А ще я вірю емоціям, які Ви вкладаєте в текст, як авторським, так і почуттям героїв.
Ще мені сподобалось про мову: ненав’язливо, але правдиво і переконливо. Я теж зазвичай пишу інтернет з маленької. А як Ви потім переходите від мови до реклами, це взагалі класно.
Ще не зустрічала твору, де головними героями насправді були б Небо і Реклама як різні полюси світу. А це величезна проблема і нашого часу також, просто Ви перенесли її в недалеке майбутнє, щоб зробити більш гострою.
Перечитую Ваш твір і дивуюся, скільки туди вмістилося смислів і проблем. Люблю такі насичені твори. Легкі, веселі і водночас дуже серйозні. Наприклад, як Богдан розповідає про міста, про "компанію" Сталіна. Я так сміялася, але ж сприйняття історії у цьому творі є дуже серйозним. І Ваші б слова та Богу у вуха: скоріш би вже перейменували мій рідний Дніпропетровськ у Січеслав! Фантасти пророками бувають. (Тут я поставила смайл.)
А одного разу мені навіть стало моторошно від Вашого твору. Тоді, коли герої їдуть у Миколаїв. Читач вже встиг ідентифікувати їх із собою, навіть полюбити, сприймає усіх трьох стовідсотково позитивно, поєднує свою життєву позицію і їхню, співчуває бунтівникам в Лос-Анджелесі, а тоді дитина каже: "Тату, - якимсь перепрошуючим голосом вимовив Богдан і подивився на маму. - Відкрий ще на хвилинку. Я не встиг прочитати. Там якесь цікаве оголошення було. Щось про рок-гурт."
Мені просто холодно стало, я коли перший раз читала, то навіть відволіклась і замислилась, увімкнувши музику. А омріяне Небо (не Миколаївське, а просто Небо) стало холодним і байдужим, мене аж закрутило у вирі власних асоціацій, які не стосуються твору. Я і зараз навіть трохи знаходжусь під враженням.
Але так хочеться вірити, що небо буде блакитним. Донині. І на всі віки.

Дякую вам за чудовий глибокий твір!

Добрий твір

© анонім, 22-05-2008

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 22.702391147614 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …
КОНСТИТУЦІЯ У КОМІКСАХ
Конституція у коміксах_medium_size у форматі PDF Конституція у коміксах_medium_size у форматі EPUB Брати …
Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …