Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Привіт від Фрейда з Амбера

(Рецензія на твір: Сім джерел (початок), автор: Віктор)

Я почну рецензію з невеличкого уривку, яким починається славетний цикл фантаста Роджера Желязни "Хроніки Амбера". Вибачаюся за мову, передруковую його з російськомовного перекладу.

"После целой вечности ожидания, кажется, что-то начало проясняться.
Я попытался пошевелить пальцами ног, и мне это удалось. Я лежал, распластавшись, в больничной постели, обе мои ноги были в гипсе, но все-таки это были мои ноги.
Я изо всех сил зажмурился, затем открыл глаза – и так три раза.
Комната постепенно перестала вращаться передо мной и вокруг меня.
Но где же, черт побери, я находился?
Постепенно туман, застилавший мой мозг, начал рассеиваться, и я кое-что вспомнил. Вспомнил долгие темные ночи, санитарок и уколы. Каждый раз, как только я начинал приходить в сознание, меня тут же кололи шприцем, вливая какую-то гадость. Но сейчас я чувствовал себя сносно. По крайней мере, наполовину. И им придется прекратить свое лечение".

А тепер подивимось, чим починається твір "Сім джерел" пана Віктора:

"Я отямився в якомусь білому приміщенні, де було багато ящиків. Від них до мого тіла тягнулися десятки проводів. Мені захотілося їх зірвати, але перший же рух викликав сильну, тупу біль, від чого втратив свідомість.
Коли я знову повернувся до тями, біля ліжка стояв якийсь бородань у білому. Він запитав мене:
- Хто ви? Звідки?
Я відкрив рота, але відразу закрив його - я не знав хто я такий!"

Порівнювати майстерність викладення не буду, це і так видно, але подібність разюча.
І принц Корвін, і Божедар втратили пам’ять, обоє потрапили в лікарню, з обома в минулому сталися дивні події.
Чим же відрізняються ці два твори?
Виклад історії про Корвіна логічний і послідовний, використовуються всі можливості опису від першого обличчя, чого не бачимо в "Сім джерел", Божедар постійно втрачає свідомість, у нього тече слина, його тіпає, світ навколо нього не промальований, а його друзі... Ні, на друзях хочу зупинитися трохи докладніше.
Славко – людина, яка починає розповідати Божедару про те, хто він є, допомагає йому (в "Амбері є герой Рендом, який на початку роману виконує подібну функцію). Але сказати, що Славко є живим героєм, важко, він нагадав мені тінь, яка нічого не відчуває.
Те саме стосується і дівчини Божедара, вона тьмяна.
Єдина більш-менш яскрава героїня – це матір головного героя, але мені лячно від того, як автор описує цю жінку і її минуле. Чого коштує лише така фраза: "Мати не змогла вирвати пояс, i у розпалі вдарила мене ножем по голові. Спазми болі охопили усе тіло. Я відпустив пасок, схопився руками за рану i відчув, як кров заливає мої долоні, стікає по обличчю. Перед тим, як втратити свідомість, я побачив усміхнене лице незнайомця". А таких місць в повісті чималенько. Як не згадати садистські теорії Фрейда разом з "Едиповим комплексом"?
Про фальшивість забування слів (він їх якось надто вибірково забуває) я вже мовчу.
Як на мене, текст просто сиплеться під пальцями: шматок в лікарні, шматок поза лікарнею, шматок вуличного життя тощо. Забагато зайвих фрагментів, балаканини, мало що підкріплене емоціями, інтрига не прописана, а там, де мали бути натяки, зазвичай відчуваються ритмічні збої.
Мені дуже шкода цей текст: сама ідея про боротьбу зі злом насправді є дуже продуктивною, особливо, коли поле бою – душа людини, душа Божедара, якщо на те пішло. З цього можна було б зробити надзвичайну річ, але для того показати героя не лише "епілептиком" (за визначенням дівчини), а й сильним (З якого дива він вв’язувався у цю бійку? Сестра не рахується, цього насправді замало), показати руйнування внутрішнього світу героя і частково зовнішнього, бо в такому герці герой ставить на кін і своє минуле (пам’ять), і своє теперішнє (друзів), і своє майбутнє (життя). Щоб перемога була славною, а поразка - справжньою, якщо так станеться, опис бою має хоча б здаватися справжнім.
Ще раз повторю, шкода. Я дуже розчарована цим твором.
Але сумніваюся, що автор зміг би прожити те, що випало на долю героя, а не вигадати, як він це зробив. Лячно стати самому на двобій зі злом, чи не так?

Вибачте за емоції під час написання цього відгуку, але я дійсно сказала те, що думаю.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.064697980880737 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати