Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51564
Рецензій:	96013

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Казка для найменших

(Рецензія на твір: Голочка та Подушечка (на конкурс), автор: Ira)

Хоча я не дуже полюбляю казки, в яких, на мою думку, забагато моралі, ця мені сподобалась.
Сюжет простий: дві сестрички, Оленка і Світланка, постійно сваряться, ламають іграшки, раптом оживає лялька і карає сестричок, перетворюючи їх на Голочку і Подушечку. Сестрички мають змінитися, полагодити книгу казок, щоб прочитати там закляття, яке поверне їм людську подобу. Зрозуміло, що наприкінці сестрички стають добрими і гарними, а казка закінчується позитивно.
Я не побачила тут особливих сюжетних ходів, оригінальності задуму, яскравих образів чи складної психології, але в казці такого жанру це і не потрібно. Казка витримана в канонах, і хоча вона не подарує дитині надзвичайної подорожі чарівним світом, але гідній поведінці навчить, причому зроблено це буде не грубо, хоча і не на рівні підсвідомості.
На мою думку, казка буде цікава дітям, які ще не вміють читати. Вона потребує додаткової людини (когось з батьків), яка буде співпереживати разом з дитиною, але не пояснювати те, що відбувається, бо цими поясненнями зіпсує враження від казки.

І зауваження по тексту, хоча там треба пройтися набагато грунтовніше, ніж я це роблю.
"А ти... ти... – і враз „хрусь”! [Одна лапка] пухнастого новенького ведмедика залишилась у руках Світланки, а [решту]- у її сестри.
"Та не бійся, плакса, не [поломаю], я легенько.... ой!"
"Оленко, Оленко віддай мені ляльку! Ось я тебе! – доганяла сестричку Світланка, та тримаючи велику книжку [„Казки”] (Чи не краще просто сказати "казок"?) у руках, боляче ударила її, від чого усі сторінки книги розсипались. Оленка вчепилась у руденькі косички сестри і вони[,] борюкаючись та [царапаючи] (шкрябаючи?) одна одну[,] покотились по долівці."
"А маленька лялька, що була у руках Оленки[,] закотилась під стіл.
"А дівчатка, не зрозумівши[,] що діється, почали зменшуватись, зменшуватись, аж поки не стали завбільшки з горіх. Ще мить[,] і Оленка почала звужуватись і ... перетворилась у блискучу голочку, а Світланка, навпаки, почала роздуватись і стала... маленькою подушечкою для голочок".
"А як вам знову стати дівчатками[,] написано у книзі „Казки”, яку ви щойно порвали. Дівчатка[,] розгублені й злякані[,] притихли та намагались навіть не рухатись, щоб не спричиняти біль одна одній."
"Треба нам, Оленко, знайти ту книжечку „Казки”, яку ми сьогодні порвали[,] й спробувати скласти її, а там і відповідь знайдемо[,] як і розповіла лялька".
"Добре, давай спробуємо! Але як? Ми ж ходити не можемо. Ой, дивись, іде той ведмедик[,] що ми вранці порвали. Може він допоможе? – вискакуючи з Подушечки[,] сказала Голочка".
"А до них і справді [наближувався] (наближався?) ведмедик, тільки йшов він похитуючись та ніс у лівій лапці свою відірвану дівчатками праву лапку."
"Може[,] я вам допоможу, хоч і завдали ви мені болю".
"Як же ти гарно пришила! - вигукнув щасливо ведмедик[,] любуючись пришитою лапкою".
"Думаєш, забули вони[,] скільки кривди ми їм заподіяли?"
"Голочка і Подушечка[,] змучені та сонні[,] притулились одна до одної і тільки задрімали, як стрепенулись від тупоту та грюкоту, що лунав із сусідньої кімнати".
"Говоріть[,] ми слухаємо. Так[,] іграшки?"
"Любі наші іграшки, просимо пробачення за нашу погану поведінку, за те, що не шанували вас, не берегли[,] а лише рвали та ламали. Ніколи [біьше] такого не повториться. Обіцяємо. А ще ми для вас усіх приготували подарунки, які зробили самі. Підходьте[,] і ми кожному дамо подарунок. Ось тобі, конику, сідельце нове, бо те[,] що було[,] ми колись порвали. А тобі, мавпочко, сумочка, будеш туди складати іграшкові банани".
"Через деякий час усі сторінки вже були на місці, та дівчатка все ж залишались[,] як і були - Голочкою і Подушечкою. І тут уже підійшла до них золотоволоса лялька[,] яка до цього часу трималася осторонь."
"Ну от[,] дівчатка, книжку ви полікували, у іграшок пробачення попросили, і я думаю, надалі будете їх поважати та шанувати."
"розгубились Світланка і Оленка[,] оглядаючись навколо."
"І дівчатка, нічого не кажучи [одна одній] [,] обережно брали їх [одну за одною] (тавтологія) та й несли у іграшкову коробку.

Гарних Вам казок!

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.028983116149902 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати