Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Безжальна природа, вимагає свого... :-)

(Рецензія на твір: РОЗГЛЯДИНИ. З циклу В ПРОВАЛАХ ПАМ'ЯТІ, автор: Ганзенко Олексій)

А так спокійно було, тихо... :-) Життєво, рельєфно проступають герої - кіно, невелике, але гарне.
Скажи, Олексію, а чому Толя сіно в хаті складав? Ну хай би в стаєнці чи надворі, але тут уже пальчиком біля скроні тре" крутити - в хаті. :-)
Ще виникає наприкінці момент непевності. На мою думку, не всім читачам буде зрозуміло, чого раптом Толя про кролів так жалкує і за качок зітхає. Вислизнула сцена з Лізою і розмова про качок. А я розумію, що такий задум автора, але все ж чогось бракує, аби кінцівка вистрелила, не викликаючи у читача хвилю нерозуміння. Може, просто варто щось-якось отак:
– Га – спохопився Толя. – А-а, чого… Та чого ж – оце… Того… (і тут відділити сьогодні та завтра порожнім рядком)

Назавтра Толя приречено сидів перед кролячими клітками. У голові вже не було того спокою і тиші, натомість болюче-дзвінко витьохкував Лізин голос: "А качки ж... Казала Ганька, що добре беруть у Києві, вона в китайський ресторан їх здає... З кролями морока одна. У Степана в два дні повимирали всі... Якась напасть, похворіли. Чуєш, Толику, качки по дванадцять забирають. Оптом!" Толя дивився на вуханів та мало не плакав:
– Ех, не буде в мене більше вас… Що ж – над річкою… Качок заведем - казала Ліза...
І все зітхав…

Ну та ти вже сам вирішуй, як вчинити.
Дякую, Олексію!
З повагою,
Наталка

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.040000200271606 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати