Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Місто поснулих, автор: Наталка Ліщинська)

То любов - це рабство?

Якби у Нього було хоч трішки менше милосердя, він би заперечив "йому". отому "опоненту": зрікатися любові, наражаючи себе на вічну ненависть, вічну зневагу до світу, вічну спокуту і знаття, що от так би, сподіватися до останнього болячого подиху, що смерть не марна, це -викуп за інших. ні, так би не зміг.... забравло б сил, сміливості, жертовності, врешті...

Все одно, що зрікатися мотузяних пут, що не дають велету розправити плечі, - і наражатися на залізні кайданки. Чи на вічне каліцтво.
Жертовність - то не для сильних, лише найсильнішим доснаги.
Можу битися об заклад: "він" це знає. Отой удар списом був трохи надто поспішним, бо страшно було побачити в очах вмираючого оту відповідь.
Та хіба набагато краще йти, "пахкотячи" гнилим м"ясом, доводячи. що люди не гідні порятунку, ніж принести себе у жертву?

Знаєш, Наталко, горло перехопило при читанні. Однак, мабуть, я надто велика оптимістка: місто спить безпробудно, вулицею блукає "незнайомець", від якого разить гнилизною.
Однак щоразу дається шанс. Знову і знову. Отже, тим шансом може хто коли скористатися? Чи він знає, що суперечка не завершена: нііхто, переконаний у власній правоті, не буде знову й знову повертатися до тих самих аргументів. Хіба ні?

Після кожної ночі починає розвиднюватися. А людство, попри все, варте порятунку.
Може, в цьому один із найстаріших сенсів Пасхи?

Ой, вибач, щось на філософію потягло.
Тала Владмирова

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.026446104049683 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати