Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51564
Рецензій:	96013

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Не поцілив.

(Рецензія на твір: Трофей., автор: Олександр)

п’ятий постріл і… промазав
Це не тільки цитата з цього твору, але й влучний опис мого враження про цей "Трофей". Гарний ніби постріл. Гучний і потужний, але в нікуди. Не зрозумів я що тут і до чого. Утім, я вже писав Олександрові про цю незрозумілість щодо одного з попередніх текстів. Шкода, що автор цього не почув. Адже і з «Трофеєм» та ж сама проблема. Не зро зу мі ло!!!

Хто? Що? Де? Чому? Жодної конкретної відповіді я не отримав. Крім того, переважна більшість творів на ГАКу, як прози так і поезії, на жаль послуговуються анонімними займенниками ВІН, ВОНА, ВОНИ. У переважній більшості цих творів така займенникова анонімність не виправдана, збіднює образи персонажів, псує загльне враження від твору в цілому, справляє враження безбарвної масової штампованості.

У цьому тексті спостерігаємо те ж саме. Хто такий ВІН? Хто такі ВОНИ? Хто такий ЗВІР? Чому його потрібно вполювати? Це все якась екологічна фантастика? Тоді оця протитанкова рушниця Симонова зразка 1941 року виглядає повним анахронізмом. А те, що вона залишилася йому як військовий трофей з часів Давньої Вітчизняної Війни ще від прапрадіда – це взагалі псує будь-яку внутрішню гармонію твору.

З иншого боку, в тексті міститься чимало дуже вдалих і гарних елементів. Є стиль, смак, відчуття слова. Є навіть спроба залагодити хвацький і цікавий сюжет. Але чи насправді це є цікаво. Ні! Принаймні особисто мені, як пересічному читачеві, зовсім не цікаво дізнаватися про життя абстрактних займенників на невідомій території у невизначені часи.

Кожна людина в першу чергу цікавиться сама собою. Далі коло зацікавлености розширюється – родина, друзі, колеги, земляки тощо. Доля абстрактних людей з абстрактних країн, що жили чи житимуть ніводомо як і чому та ще й у невідомі часи – тема для мінімальної зацікавлености на переферіях галактик наших інтересів.

Відверто, мені дуже шкода, що такий потенційно досить непаганий текст «не поцілив». А тепер уявімо на хвильку, що ВІН має реальне ім*я, скажімо якийсь…. Ромко Шухевич чи Стефко Бандера. Най у нього буде та сама протитанкова рушниця Симонова зразка 1941 року, але ЗВІРОМ буде якийсь ЗІС чи ЗІЛ, заповнений всередині доблесними червоноармійяцми. А трофеєм виявиться партквиток, петлиця з коміра чи орден з грудей найстаршого офіцера-МГБіста!

Тоді це матиме відношення і особисто до мене, i до складної історії мого народу! Тоді для багатьох инших читачів, окрім мене, може з'явитися місточок до їхнього особистого життя, до наших спроб усвідомлення усіма нами свого власного місця в історії людства. Майже гарантую, що цей твір тоді заграє усіма своїми барвами, на нього звертатимуть увагу і гаряче дискутуватимуть!

Насамкінець зверну увагу на такі дрібниці:

криси – ЩУРІ або принаймні пацюки!
впритул до стріляючого – до стрільця
На загал раджу користуватися дієсловами й уникати непитомих дієприслівників і дієприкметників, яких у цьому творі забагато! Напр.: гальмувати, зупиняючись за інерцією і неминуче наблизившись – гальмувати … зупинятись … і наближатись

Друже, дуже прошу надалі писати все ж таки трохи зрозуміліше. Аби постріли відразу поцілили! Нехай загадок чи містеріц у творі буде повно, але щоб вони крутилися навколо чогось дійсно цікавого і вартісного, а не якихось абстрактних почуттів абстрактних пероснажів із незвідки в нікуди.

Бажаю успіхів і влучніших пострілів. Будь ласка пишіть ще!
Щиро,
Олесь Б :)

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.026757955551147 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати