Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51544
Рецензій: 96004

Наша кнопка

Код:



Рецензії

бути в світі

(Рецензія на твір: вокзальне, автор: Ірина Новіцька)

© Лариса Іллюк, 05-01-2011
Ваш твір цілісний, я б навіть сказала - замкнений, мов електричне коло... іскрить... Дійсно, оголені дроти нервів...
Я не критик, зрештою, технічні недоліки були вправно зауважені у попередніх рецензіях. Мені просто хочеться сказати трохи чогось, можливо, асоціативного - вірш справді зачепив.
Отже, триптих... Здалося мені, він так тісно спаяний, закільцьований, циклічний. Мандри всередині та ззовні.
Перша частина, на мою думку, найбільш лінійна. Канва дня, початок подорожі, урбаністично-зимовий пейзаж, якщо завгодно. Констатація. Зовнішнє. Не вперше. Певно, на тому "знову" і вмикнулася моя особиста програма круговороту (додам: "вокзального", як у заголовку), та й перехід на інший рівень, внутрішній, рівний і текучий, розмірений. Відмітила досить тонку подачу вокзальних "чемоданних" почуттів, принаймні, моїх - дуже близько.
Окремо - їжаченя і рукавчата - просто чудово! Стільки ніжності у сіро-зимному, не дуже привітному, напружено-емоційному місті, та ще й за крок до вимушеного від"їзду... Згустки, концентровані "енергетичні сніжки" ніжності... "поки із дев’ятої безодні кінець кінцем добудешся поверхні..." - одночасно, і розмежування, і момент переходу...
Частина друга, внутрішня. Лінійності нема й сліду. Часу - нема. Але, разом із тим, присутнє звершення, реалізація. Чомусь - минуле і майбутнє переплелися, попри дискретність думок, висновків, випадків. Відголоски суперечок і розмов, що мали місце. Об"єднані у спільнім ритуалі (що зайвий раз підкреслює не просто глибинність,а інтимність, сокровенність, навіть, я б сказала - ініціацію внутрішніх рушіїв до дій, переосмислень) прозоро відмічені тінню опонента, котрий дуже важливий у житті ЛГ.
Хотіла б відмітити - усі специфічні відьомсько-чаклунські словечки тримають увесь кістяк частини, підтримують внутрішню напруженість, а дактилічні закінчення, на мою думку, підкреслюють тривалість у часі кожного окремо узятого смислового фрагменту, немов проростають - певно, отими двома ненаголошеними... Останні чотири рядки засвідчують, що переосмислення таки відбулось.
Частина третя, тривала. Певно, тут і відбувається той симбіоз внутрішнього і зовнішнього, перетікання поміж "сполучених посудин" матеріальності та тонкої енергетичної сутності, котрий примусив мене знову повернутися на початок, щоб замкнути виток - в кільце. За власними відчуттями, 1 і 3 частини близькі, дуже близькі між собою... Попри те, що перша - більш м"яка, може, навіть трохи поблажлива, а третя - досить жорстка, зліша, дошкульніша...
Ота технічно-римова схожість, а ще - останній рядок, просто запечатують...
Дякую, Ірино! Ви мене мимовільно окільцювали своїм триптихом... Із задоволенням рекомендую іншим, ставлю найвищу оцінку і забираю в улюблені. А щодо таких розгорнутих асоціацій - я не претендую на абсолютне сприйняття, там і моя частинка відносин, мого "вокзального" :-)))
З повагою,
Лариса.
  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.044169902801514 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати