Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

бути в світі

(Рецензія на твір: вокзальне, автор: Ірина Новіцька)

Ваш твір цілісний, я б навіть сказала - замкнений, мов електричне коло... іскрить... Дійсно, оголені дроти нервів...
Я не критик, зрештою, технічні недоліки були вправно зауважені у попередніх рецензіях. Мені просто хочеться сказати трохи чогось, можливо, асоціативного - вірш справді зачепив.
Отже, триптих... Здалося мені, він так тісно спаяний, закільцьований, циклічний. Мандри всередині та ззовні.
Перша частина, на мою думку, найбільш лінійна. Канва дня, початок подорожі, урбаністично-зимовий пейзаж, якщо завгодно. Констатація. Зовнішнє. Не вперше. Певно, на тому "знову" і вмикнулася моя особиста програма круговороту (додам: "вокзального", як у заголовку), та й перехід на інший рівень, внутрішній, рівний і текучий, розмірений. Відмітила досить тонку подачу вокзальних "чемоданних" почуттів, принаймні, моїх - дуже близько.
Окремо - їжаченя і рукавчата - просто чудово! Стільки ніжності у сіро-зимному, не дуже привітному, напружено-емоційному місті, та ще й за крок до вимушеного від"їзду... Згустки, концентровані "енергетичні сніжки" ніжності... "поки із дев’ятої безодні кінець кінцем добудешся поверхні..." - одночасно, і розмежування, і момент переходу...
Частина друга, внутрішня. Лінійності нема й сліду. Часу - нема. Але, разом із тим, присутнє звершення, реалізація. Чомусь - минуле і майбутнє переплелися, попри дискретність думок, висновків, випадків. Відголоски суперечок і розмов, що мали місце. Об"єднані у спільнім ритуалі (що зайвий раз підкреслює не просто глибинність,а інтимність, сокровенність, навіть, я б сказала - ініціацію внутрішніх рушіїв до дій, переосмислень) прозоро відмічені тінню опонента, котрий дуже важливий у житті ЛГ.
Хотіла б відмітити - усі специфічні відьомсько-чаклунські словечки тримають увесь кістяк частини, підтримують внутрішню напруженість, а дактилічні закінчення, на мою думку, підкреслюють тривалість у часі кожного окремо узятого смислового фрагменту, немов проростають - певно, отими двома ненаголошеними... Останні чотири рядки засвідчують, що переосмислення таки відбулось.
Частина третя, тривала. Певно, тут і відбувається той симбіоз внутрішнього і зовнішнього, перетікання поміж "сполучених посудин" матеріальності та тонкої енергетичної сутності, котрий примусив мене знову повернутися на початок, щоб замкнути виток - в кільце. За власними відчуттями, 1 і 3 частини близькі, дуже близькі між собою... Попри те, що перша - більш м"яка, може, навіть трохи поблажлива, а третя - досить жорстка, зліша, дошкульніша...
Ота технічно-римова схожість, а ще - останній рядок, просто запечатують...
Дякую, Ірино! Ви мене мимовільно окільцювали своїм триптихом... Із задоволенням рекомендую іншим, ставлю найвищу оцінку і забираю в улюблені. А щодо таких розгорнутих асоціацій - я не претендую на абсолютне сприйняття, там і моя частинка відносин, мого "вокзального" :-)))
З повагою,
Лариса.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.03974986076355 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати