1.
залишена всім лихам на поталу
(буттю круті звороти притаманні)
ти знов бредеш наосліп до вокзалу
одним-одна
їжаченя в тумані
дороги
східно-західні транзити
бабуньки змерзлі на торбах і тюках
ти знову це повинна пережити
відмріяти
відкорчитися в муках
все збудеться як мовлено в писанні
ховай долоні в мокрі рукавчата
бо доля навіть сидячи на санях
тебе таки не стомиться повчати
молися про шляхи безперешкодні
губися в заметілей круговерті
аж поки із дев’ятої безодні
кінець кінцем добудешся поверхні
2.
все у житті можна зняти, крім цього пристріту.
воду відьмацького дзеркала днем скаламучено.
ми із тобою – такі дистанційні пристрої,
ми себе досі навіть на відстані мучимо.
відстань приблизна – немов між газетними шпальтами,
душами зближені – майже на рівні дотику:
щоки, постирані мокрими пальцями,
прояви пафосу блідо-нудотного.
вибач, мій милий,
така вже у мене місія:
кидати сірку в тремтяче вогненне озеро,
недосипати
ближче до повного місяця
і розряджатися
блискавками-неврозами, -
перетягати, як ковдру, на себе демона,
щиро вважаючи: я, як сильніша, виживу…
де мені з ним боротися, боже, де мені,
хто тепер з мене цю вічну недугу вижене?
все, що лишається:
вирвавшись потягом з часу і простору,
з обрію, що оточив півкільцем-підковою,
я запалюю свічку.
вроки знімати просто.
душу комусь лікую,
собі – заспокоюю
3.
скласти речі в посилку,
писати і дерти якусь записку,
зняти залишки виплат
з рахунку в місцевому банку
і ревти на столі, в передпліччя запорпавшись писком,
мов собака у будці, наче солдат у підбитому танку,
а на ранок заведено й тупо вставати з ліжка,
закидатись сніданком і волочитись на потяг, -
я, напевно, з такого життя набагато зліша,
ніж була дотепер і, надіюся, буду потім,
коли якось та вляжеться складанка-нескладуха,
елементи якої розкидані десь світами,
але треба набратись терпіння і сили духу,
і пливти на крижині часу, що звільна тане;
день за днем, як черговий дубль, – увага, знято…
бути в світі. бути мамою для мамонтяти.
